Outlander - моя любов :-)

Раз на рік  я присідаю на серіал.

Цього разу мене захопила американсько-англійська сага про кохання на фоні шотландських краєвидів та подій 18 ст.Така дуже романтична, з еротичними сценами, і такими гарними сукнями. ну і мужніми чоловіками в кілтах) не думала раніше, що мені таке сподобається) а таки сподобалось)

проковтнула перший сезон. другий дивилась вже повільніше. зате потім ночами прочитали ще дві книжки, які розповідають про подальші події.

Такий в мене зараз дуже романтичний настрій. 

Бо я подвійна дівчинка)

Бо поруч мене чудовий чоловік, до якого так хороше пригортатися холодними ночами.  а вдома в нас справді свіженько. + 16

і мене це страшенно тішить)

Вагітні замальовки

Таки не вже😃 зате з того перестраху я спакувала сумку - сумку і два кульки, йомойо, стільки всього на 3дні😂 і то ще таки не все докупила. Побалувала себе новою стільненькою нічною сорочечкою, в якій можна годувати і халатиком, аби не було встидно в пологовому. Ну бо дома я шо, переважно ню сплю)) а оскільки народжувати ми вирішили в пологовому, то треба трохи прилюднитися.

А ще купила собі колечка від сістерс - два місяченька)) і закруглилась з CoTasi. Дуже задоволена і пишаюсь своїм маленьким бізнесом. Маю купу ідей, щоб хотіла ще зробити.

А сьогодні падає снііііг. Лікар сказав, щоб я до пятниці прийняла щадящий режим, аби дочекатись 37 тижня. Бо я таки якось неправильно рахувала і 37 ще нема. Я тільки за😃

А ще в нас новий домашній улюбленець - посудомийною машинка. Чудесна штука) але я ще не наважилась її сама загрузити, поки придивляюсЯ, як то робить Тарик.

Давненько щось я сюди не  писала.  Мої дні, наче річечка, біжать собі. Інтернету багато, бо є CoTasi. але хочу записати кілька приємнощів аби зловити, не забути.

Вчора, поки бігала в центр, Тарик був з дітками. А потім мені розповів, що Меланка малювала і співал пісеньку 

"я дуже люблю мамусю, вона мене цьомає, співає мені пісеньки, читає книжечки"

це так приємно...

А сьогодні пішла з дітками в новий магазин Рошен. Позирити на вітрини і чогось смачненького купити, не без того) а потім пішли в Грін на 2 поверх і там на годинки 2 зависли. Такий рослабон. приємна тиха музика, діти бігають і бавляться іграшками, яких там купа в кошику, смачна їжа. Троє дівчат-студенток про щось собі розмовляють і їм не заважають діти, які бігають, голосно співають і всяке таке) одним словом, благодать. Мої діти -мої найкращі друзі.

А ще я майже додивилась "Дівчат Гілмор". Чудовий серіал. Я його спрявжня фанатка. 

І мені 13 років)

Доки була в Києві на Божеліссі, діти взяли участь в Дивогонці. Меланка 2/3 шляху проїхала першою, а потім зупинилась і сказала, я вже наїздилась) Меланка, така Меланка. А Любко має 2 місце і дуже радіє своїх медалі.

о а ще вчора ми так гарно втрьох гуляли біля нашої річечки і познаййомились з дядьком, якому його діти подарували лоша. Він назвав його Ласточкою. Мріяв про коня все життя. І такий щасливий, аж пломіниться. Розповідав троха про Зимну Воду. Гпрна була міні-мандрівка.

Cotasi тепер мандрують у різні куточки України. І в мене купа натхнення та море ідей. такі маленькі радісні нотатки) щоб не забути) аби тішитись кожному дню) 

Лябофф

ну от, все буває вперше . Хоча ні, колись мені дуже подобався Лукас із "Морського вовка". А от тепер Караваджо з однойменного фільму. Навіть не так він сам, як ось це фото

Поставила собі його заставкою на робочий стіл. І милуюсь) Літо, воно таке літо)))

Made in UA - дівчачі приємнощі

Страшенно люблю усілякі красоти, але зазвичай мені вистачає просто ними милуватися, бажання мати все мати собі, на щастя, в мене нема. 

Білизна

Але без білизни ніяк ) А без гарної - поготів) завжди мріяла мати гарну білизну. Це щось таке, що асоціється із справжньою Жінкою, з витонченою, загадковою, з "місячною долиною" Джека Лондона. Ну але якось не складалось. Не те, щоб моя білизна була геть негарна, але якоїсь особливої, такої, про яку я мріяла, в мене не було. У геть дорогі магазини страшно заходити, зізнаюсь чесно. На фб люблю слідкувати за всілякими українськими стартапами. Якось натрапила на білизну Leaf і .. як то трапляється з дівчатками - закохалась) замовила собі на пошиття два комплектики із весняної колекції. Приємно , коли шиють по твоїх обмірах і надсилають у гарному упакуванні. ось. А тепер тішусь. І не тільки я ;-)

фото з ранкової фотосесії нових гірляндочок від моїх CoTasi

Прикраси

Без прикрас прожити, звісно, можна але... :-) На сережки від Майї Котельницької заглядалась у "Зеленій канапі" ще перед Миколаєм. А перед поїздкою в Косів вирішила зробити собі подарунок. 

фото звідси. не моє і сережки на ньому теж не такі як мої, але гарні)

Косметика

Милком від чудової Олеськи я користують вже давненько, мию ним діток. Тепер ще полюбилась трояндова олійка, помада, масочка з ламінарією і апробовую скраб. Бачила на власні очі, як Олеся запарює травички до милок, як вона це все любить. Казала мені, що мило ніколи не вдасться, якщо його робити із поганим настроєм.

Крім того Олеся вміє мріяти і втілювати свої мрії в реальність. Ось нещодавно запустила оновлений сайт і тепер відсоток від продажу планує витрачати на розвиток Косова. 

Котасна фотосксія вдома

Як я підсіла на серіал :-)

Серіалів я не дивлюсь. Я правильна дівчинка : читаю книжки і дивлюсь артхаусні фільми, гиги))) Но тут я попала. 

"Викличте акушерку" - то моя любов останніх днів. "Call the mildwife" - британський серіал, в основу якого лягли спогади акушерки Дженніфер Лі, описані в книгах-бестселерах Дженніфер Уорф. Події розгортаються в 50-х роках, в найбіднішому і найгустонаселенішому районі Лондона Іст-Енді. Акушерки живуть у монастирі Ноннатус, де разом зі сестрами опікуються жінками, породіллями, малюками та старшими людьми.

Сьогодні планую подивитись останню серію 2-го сезону. Ото шукали картинки і виявила, що є ще третій :-) Два сезони - то 15 серій по годинці, в кожній є пологи, вагітні жінки, малюки, сестрички, любов у всіх своїх проявах, симпатична головна героїня і гарний і легкий гумор.
Може він троха і засолодкий, як "Енн", але ж усе залежить від кута зору, еге ж?
п.с. одяг санітарок відтворено достовірно. Переглядала старі фото в мережі. І мені дуже подобається дивитись на зачіски і одяг тих часів.

Моє дівчаче цьогорічне. Минулого року загадала собі аби більше співати. Так воно і сталось) Побувала на двох омріяних майстер-класах. І, здається, мені таки виходить нарешті відкритий народний спів, головне долікувати горло, аби можна було далі співати. А ще до нашого кола доєднались чудові люди, з чого страшенно тішусь. (в цьому, видається мені, таки велика моя заслуга ;-)) І вже чекаю на коляду. Вивчили стільки нових коляд, що тепер все в голові плутається і бракує часу все відточити. І ще, і ще не покидаю ідею з масками-гримом. 

Цієї осені-зими якось по-особливому відчуваю давні українські наспіви, аж часом до втоми і вичерпування. 

 фото Данути Згарди

Катеринські вареники в мене на хаті

Сьогодні ми домів. Хатні роботи. Тарик підремонував дитячі крісельця-трансформери: пофарбував і підкрутив Меланчине, Любкове перетягнув шкірою молодого дермантину. Ми ж бо і їмо з ними, і малюємо, вирізаємо і всіляке різне. Діти завзято помагали. Любко навіть сказав:

- Татко, я тут сам, а ти можеш йти в іншу кімнату собі книжку почитати)))

Отак. Помічник і майстер росте. Сьогодні проплив в басейні вже 3 м сам, без нарукавників. Треба зібратись ще мені з Меланкою ходити.

Мене щось не покидають шмарки, ломить спину, болить голова, вдень завалилась спати з Меланкою на дві години. 

А ще сьогодні вперше заплела донечці косички, а доки хлопці були у басейні, масочку собі Олесіну на писочок намазала)) то ж тому і не дуже мені в басейн хочеться, через ті дві годинки, що маю на всілякі справи)

Вечір п'ятниці

Я втомилась. Сидіти дома. Від того, що ніяк не можемо вилізти з кашлів-соплів, і не маю можливості вирватися поза Зимну Воду. Втомилася кожну годину давати як не каплі, то сироп, то робити масаж. 

- Мамо, ти масажистка?

- Так, синку.

 І ще 150 різних професійних втілень під назвою "мама". Тільки грошей за це мені ніхто не платить. Якось раніше їхала в маршрутці і слухала розмову позаду себе чоловіка і жінки приблизно мого віку. Він скаржився на свою дружину, що вона, мовляв, в неділю не хоче вдома посидіти, а хоче "в люди", бо за її словами, цілий тиждень дома з дітьми, і гроші невідомо на що тратить і взагалі, він такий хороший, на роботу ходить, а вона. Огидне ниття і наїжджання на свою колись-там кохану, а тепер вже хто зна. Мене аж підтошнювала від того усього, так хотілось розвернутись і видати тираду на всю маршрутку. В такі хвилини відчуваю себе дуже злою і недоброю. Як зараз. Вечір п'ятниці. Втомилась. Хочеться годинки для себе. Щоби просто почитати, чи, зрештою, виписатися, як нема кому виговоритися. А Меланка 150 раз на день лізе на руки з криком "циць, циць"... Що тут скажеш крім нецензурщини?

А ще я організовую Миколая в Лопатині, завтра організувала майстер-клас з виготовлення горнят, наступну неділю благодійний майстер-клас для діток, треба співаники на коляду надрукувати і домакетувати, зробити афішку. І так хочу, щоб вдалося наступний тиждень поспівати з Наталею Пархоменко. І це все в режимі он-лайн поміж годуваннями-малюваннями-пісяннями-гуляннями-витираннями шмаркль. Живого спілкування мені бракує, хник.

А чоловік в мене чудовий. От вночі всі сифони почистив, а завтра буде в нас нова пралька. А вранці налисники напік. Бабця з дідом передали городини свіженької. В заначці ще дві шоколадки. Але чоловік не тому в мене чудовий) Просто так. А всьо решта - то приємний бонус. 

І діти - ше ті самородки. Меланка дивує мене своїм словниковим запасом як на неповні-два-роки, пригортанням і любу-любу, в Любка осінній період малювання, дивує мене кожним новим витвором, заповзято пише букви, сьогодні дивились з ним балет, вчора слухали музику гарну. Взагалі з ним можна вести супер інтелектуальні розмови. Всюди стосиками по хаті книжки дорослі і дитячі. І олівці, а ще лего і лялі. І сонце розкішне за вікном, ну крім сьогодні. І. здається, нарешті зремонтували наше дворове джерело. Та й взагалі - життя прекрасне. Особливо після того як виговоришся :-) Фух. 

А, маю нову шапку. Від кльової кобіти. Танею звати. Файні люди ті Тані, нє?

До речі, то недільне гуляння закінчилось тим, що я влізла рукою так смачненько в псячу гімняку :-) Але було смішно.

Втомлена і задоволена собою. Задоволеною собою мені бути важко. Вчусь цього. завжди здається, що ось тут можна було бути м'якшою, тут уважнішою, а ось тут взагалі не варто було так робити. Але як сказав мені нещодавно Тарик: треба себе хвалити, навіть за таке, як "от хотілось мені сьогодні Любкові дати поза вуха три рази, а я тільки двічі це зробила, який я молодець." То ж постійно нагадую собі про хороше в собі і вчуся приймати і любити. 

Сьогодні зготувала діткам фантастичний борщик на обід. А на вечір зробила топлене молоко. Мені подобається щоразу їсти щойно зготоване. В нашому раціоні багато овочів і фруктів, різні крупи, риба, молочне. Геть відвикла від жирного, смаженого, надміру цукру чи солі, хімічного, не справжнього. Часом по звичці десь в гостях спокушусь на щось  і потім відчуваю, як мені від цього некомфортно. Їсти в гостях останнім часом стає проблематично :-) П'ємо багато води, трав'яні чаї. Відчуваю той напрям, в якому йду, і мені так добре. Не поспішаю. 

В неділю мали гарний день. Погуляли містом, заглянули до наших улюблених "Зеленої канапи" та "Іконарту", повечеряли в Одиничці і зустріли захід сонця на Лисій горі. Темп наших прогулянок тепер геть інший. Діти їхали обоє в кріселках на задніх сидіннях, а я сиділа спереду біля Тарика. І, о диво, Меланка не плакала, і ми тримаємо пальці, щоб так воно було і далі. 

А в суботу купила собі сукеночку і дві спіднички, ходжу і тішуся ними. В мене і далі триває синій період. 

Трішки мене святкової. Чекаю гостей.

Наша машина у Любковому виконанні

Наш наймолодший гість (туман - то Меласька)

сьогодні вранці зайняла діток соленим тістом доки готувала Тарикові шпарагівку а діткам зупку

В Меланка вже 11 зубів, майже 12. Кличе Любчика "Люпо", спочатку було просто "лю". Починає повторювати важливі їй слова.

Любко майже освоїв двоколісний "Зайчик"

Цитуючи Мірту Гроффман "Бути жінкою - велика аскеза... бути крім того дружиною і матір'ю ... це вже аскеза в нній степені". Ніби нічого особливого, а так хочеться взяти дупу в кулачок і попензлювати з манікюром і незалежним виглядом на дуже важливу роботу. Ну але в мене дома важливіше але, блін. Часом, правда, на мене находять періоди просвітління і тоді, як мінімум, ще троє людей стають щасливішими :-)

Мені пощастило. Моє дитинство було довгим і наївним, десь так років до сімнадцяти :-) Мені досі подобаються романтичні і добрі історії дівчаток-підлітків, щось на зразок "Енн із зелених дахів". В десятому класі я цілком серйозно не могла вирішити, хто мені більше до вподоби: Анжеліка Голонів чи Консуело Жорж Санд. Зрештою, ці два типажі цілком собі мирно можуть зжитися і нікому від того зле не буде.
Нещодавно прочитала другу частину "Невгамовної Кейті", бо першу подарувала, не встигнувши прочитати. Книжка частково автобіографічна, бо писана з себе, через це і правдива. Першу збірку оповідань автора книги, Сьюзен Кулідж, редагувала Луїза Мей Елькотт (автор роману "Маленькі жінки", одного з моїх улюблених).
Сподобався факт, який вичитала тут, що "на обкладинці першого видання книги «Що зробила Кейті» було зображено американських коників-стрибунців, які англійською звуться не інакше як «katydid» – дослівно «кейтізробила»".

І два дівчачі фільми до настрою: "Fairy Tail" і "Tuck everlasting". Перший розповідає про двох дівчаток, які сфотографували ельфів, аби показати батькам, щоб ті їм повірили, і що з того всього вийшло. Базується на реальній історії, яка трапилась у 1917 в Англії. 

Другий фільм "Безсмертні Таки" знятий по роману 1975 року Наталі Бебітт , який вже став класикою дитячої літератури. В головній ролі Рорі Гілмор :-) Основний меседж такий: "Не бійся смерті, бійся не прожитого життя". Що я і пішла робити - проживати життя, тобто))
Ну і для натхнення кілька гарних картинок до теми тут.

Моїй чарівній принцесі вже рочок, моїй коханій квіточці і зозульці, моїй красуні, моєму дівчатку. 

Дівча вже ходить, виростило шість зубів, з улюблених слів "дай", "мама", "гав-гав", "па-па". Ще говорить "а-а" на горщик, любить на ньому сидіти але поки що не більше :-), "тата", "гойда-да". 

Чудове маля, яке часом доводить мене до сказу, коли прокидається вночі щогодини і висить на циці, і викликає приливи ніжності, коли всміхається і тулиться. Одним словом, житейсько. 

День народження ми гарно відсвяткували двічі. В Сашка Свистуна того ж дня народилась племінниця. І несподівано завітав татовий (Віктора) двоюрідний брат з Вікторією. Вони так гарно гралися з Любком, що Віка хотіла забирати його зі собою додому. 

А сьогодні до нас приходили мої дідо з бабцею, Павлишини, батьки і Андрійко і було дуже хороше. Люблю приймати гостей вдома. Якось мені так затишно, відчуваю себе трішки чарівницею, правда, тією, що тільки вчиться. 

До теми дівчачого: я просто балдю від усіх цих сукеночок-обручів-івсьогорешти з квіточками, блискітками  і мереживом. Таке воно мімімі :-) Меланці подарували такі гарні сукеночки, кожушок і таке все, що ням-ням. А своїм сестричкам я затарилась в Аксесорайз, і їм теж все сподобалась, що додало мені радості, бо ж робити подарунки - це вдвічі приємніші, ніж їх отримувати. Одним словом, свято вдалось, і гори брудного посуду опісля вже не здаються мені  такими великими і непереборними, як колись.

Відчуваю шкірою руки наші теплі подихи. 

"Книга перша. Зима у Львові": "Ось тоді я пригадую слова одного гіппонського єпископа про красу твору, яка походить від вищої краси, нагадує про неї і спонукає полюбити її."

Погляд ковзає гірляндою на ялинці, половину якої видно крізь шибку вхідних дверей кав'ярні. Я зручно вмостилась у червоному шкіряному кріслі і насолоджуюсь теплим імбирним чаєм із листям м'яти. За мною уважно спостерігає маленька дівчинка із повітряною кулькою. Кілька хвилин посміхаюсь їй, роблю гримаски. Далі відчуваю себе незручно, бо не знаю, що ще маю робити, а дівча не відриває від мене погляду. 

У перший день нового року ми бавимося в туристів в рідному місті. Зазираємо у нові кав'ярні, розглядаємо вітрини. 

У перший день нового року ми купуємо собі книжку. У чи не найгарнішій книгарні нашого міста. 

У перший день нового року я намалювала нігті новим подарованим лаком і радію, що горнятко в батьків пасує до кольору нігтів.

У перший день нового року я, було, хотіла зазнимкувати себе, бо так мені сподобалось, як усе сьогодні допасувалось одне до одного. 

Ото щойно подумалось, що кав'ярню ми обрали якусь символічну - "Кентавр". І на обкладинці книжки, яку ми купили, теж кінь. гм...