суботу, 12 серпня 2017 р.

Це так кумедно, що мені зазвичай достатньо самої можливості а вже отримання чи володіння бажаним не є необхідним.
вчора знайшла місце, де можна потанцювати надворі. і музика хороша. і з Тариком домовилась. 
але спека убивча. і після поїздки в поліклініку з трьома дітьми на танці вже розхотілось. щей пурги всілякої понавислуховувати. ррр 
то ми ввечері поїхали на джерело. набрали чистої води, походили по воді. Яринка теж занурувала ніжки, певно якби вона бігала, то запригнула туди б з розгону. її зараз з води не витягнеш. сьогодн ірятуємось на балконі в мисці з водою. 
чекаю понеділка, аби подзвонити остеопату. щоб подивився дівчат. Меланка часом криво стоїть, ймовірно зламана нога таки дала своє попри масажі. а Яринка вперто не сідіє, повзе однією ногою і нам дали направлення до ортепеда, бо ніжки до кінця не розводить. хник... мені все частіше хочеться винця чи мартіні. і так щоб виговоритись. вік дається взнаки) ну і троє дітей
я майже зовсім не памятаю, як то було коли Меланка була така, як Яринка. мені той перший її рік наче вишибло. невже було так важко?

ну але я хотіла розказати про вечір. на джерелі було дуже хорое. і це було правильне рішення - поїхатии туди. 
а потім ми влаштували вечерю на балконі. і було дуже затишно і хороше. 

четвер, 10 серпня 2017 р.

певне це слово таки від тата. "муцуватися". так зявилася дитинка-муцу. бо в Тарика, який раніше цього слова ніколи не вживав воно засоціювалось з яблуком муцу, хоча я дос ідо кінця не йму віри, що таке яблуко таки існує) то ж тепер в нас Яринка "яблуко-муцу", "і я вас заМУЦУ"

Тарик навіть жартував, що ми собі як мінятимемо паспорт, то поміняємо прізвище на Муцу, а заразом і імена: Тарик Муцу і Тася Муцу. звучить екзотично

Яринка виростила сві перши зуб в останній день на Козаках ( 5 серпня). гарно їй пішли всілякі шишечки і пісочок, зуб можна сказати, виріс сам. взагалі, їй там дуже подобалось. і дуже полюбилось купатись в річечці. а ще як облизує Чуя. був рай для малюка.

дитятко вже почало більше вставати на колінця, а не лише повзти волочачи ноги як ранени солдат (дуже мені сподобалось це порівняння Шипівдича) сбогодні вже наче й рачкувати пробувала. а от сидіти не сидить ніяк.

Меланка сьогодні захотіла залишитись вдома, поки ми з Любком ну і з Яринкою ясна річ ходили на нову пошту. а за той час дуже хотіла прибирати. порозкладала н акупки висушений одяг і поприбирала в дитячій. сказала мені, що вона мені допомагатиме завжди-завжди, коли я стомлюватися. мені якось від цього сумно. наче я не справляюсь. ((( вчора попросила Тарика залишитись вдома, бо так мені було слабо, що не хотілось з ліжка вставати. а сьогодні так хотілось когось з дівчат видзвонити, щоб в суботу на каву сходити. але всі або не у Львові або ще щось... ех, такий настрій сьогодні що фу. додивилась "Дівчат Гілмор" останній сезон. хочу таку подругу, яу Сукі) хочеться понити. сьогодні спалила, потім пересолила а в результаті викинула ту гречку. зате зробила морозиво. і прийшла мама з купою смачностей. вона за мене переживає. 
а ще я не хочу вчитися їздити на машині. і переживаю за Любкову школу. і хочу аби вдалась мандрівка а часу на неї залишається так мало як і місця в машині для мене поміж усіма кріселккми. ех...

Меланка почала значно краще вимовляти р. зате щось собі таке придумала, як заїкання - повторяє часом останні склади слів. я стомлена мама. яка дуже старається. і часом радісна і весела, уважна, ніжна. часом схожа на тигра. мені сумно, коли діти мені кажуть, що хочуть, аби я всміхалася. невже я так мало всміхаюся? ох...

мої найближчі мої найлюбіші
все буде добре. просто часом важко