Доброго ранку

В суботу зробила маленький тур магазинами, Меланці мега класного халатика знайшла, а Любкові динозаврика в басейн. Правда ми з Меленкою завтикали сьогодні в басейн, зате яке гарне фото)))

щоденне щастя

В нас сьогодні вийшла кумедна нічка. Спочатку Любко заснув по дорозі додому і спав години, певне, 3-4, прокинувся десь о 8-9 вечора. В 22 я пішла з Меланкою спати. Проокинулась по півночі і загнала спати хлопців. Сама пішла дивитись фільм. Фільм, до речі, розкішний, цілий день під враженням ходжу, розповім про нього ще окремо. На середині фільму прокинулась Меласька, я пішла до неї і заснула. Встав Тарас :-) і проектував до 6.30, коли задзвонив його будинок вставати) і він ліг. При цьому дуже тішився, що лягаж спати з будильником.А я прокинулась і встала додивлятись фільм :-) дітиська повставали майже перед самим басейном. Меланка навіть не снідала. Так кльово плавати усім разом. Меласьці особливо подобається стояти під душиком і підставляти всю себе водичці. Я просто балдю від того, як вона вміє і любить насолоджуватись такими речима.  Вдома я мила-готувала-прибирала. Далі мене від сонечка і басейну розморило і я собі дозволила, а головне діти дозволили і не стрибали по мені, троха подрімати, доки вони поруч на дивані бавились лего. Взагалі, в нас лего зараз - намбер ван. 

Ближче до вечора, хороше що вже світліше і тепліше, ми таки вибрались надвір по шоколад до сирничків. Дітиська на роверах, а потім так потішно грали у футбол із сусідським котом Васьком.

Тішуся усім зеленим, що вилазить із землі, показую дітям бруньки на різних деревах та кущах. Сьогодні вивчали з Любком бруньки на калині. А найулюбленіше - проводжати сонечко на підвіконні в кухні. Ото якрах показувала червоні барви неба після заходи та яскравий серпик місяця та першу зірку коло нього і якраз Тарас приїхав. Хороше. От чого часом мені все йде і все подобається а часом хоч вий і дряпайся, хоч наче вихідні умови ті самі :-)

Відголоски Майдану. Любко бавиться в Беркута. забула йому надвір вдягнути шапку, бо він йшов у шоломі. Підходить до мене такий заплаканий і каже, що змерз. І мене якось зовсім совість не мучила, що прогавила, а навпаки відчувала що все ок і посміялись разом. 

Меланка в мене принцеса-воїн. мене вражає і зачаровує, як вона це все у собі поєднує. Подарував мені Бог таку дивовижну доню. І такого глибокого сина.

Наш вікенд

В суботу вранці завезли ми Мелаську до бабусі з дідусем а з Любчиком вдвох пішли на Льодяну вечірку в обласну бібліотеку. Притягнули з відтам купку книжок і купу вражень. Ігор Дикий - просто просто неймовірний спікер. Всьо було мега люкс окрім такої троха піонерської закалки тітоньки-ведучої . Ну нічо. Ввечері ми З Тариком пішли на "Закохані в саду" в новий кіноцентр, що відкривтя в колишньому "Соколі" на В.Великого. Насолоду отримали ще ту. І я страшенно тішусь за це місце і тримаю кулаки за людей, які це роблять. Після того ґ ще мала заняття друге заняття з французької і мене це дуже надихає.

А сьогодні ми разом з дітками побували на Кубанській на виставці птахів. І це було теж дуже надихаюче. Меланка троха кимарнула і я з нею сидала в машині, дивилась як сипле снігом і завиває ігор, слухала джаз по радіо, читала поезію. Мені дуже подобається це місце . А потім Меланка прокинулась і ми собі ще подивились  на тваринок. А потім зайшли на десертики в "Меделін". Там такий класний пазл дерев'яний стюардеси чи не знаю, що то за форма в неї. Одним словом, Меланка разів, певне з 15 його складала і складала б ще якби ми не йшли)

А ще, а ще .. в мене в голові стільки ідей, що мене аж ковбасить)) Завтра перший крок. 

І чудово, що є такі чудові бабусі-дідусі, в яких діткам хороше.

Еколого-мамонитський пост

Мами, які мають одну маленьку дитинку, часто мене запитують, як я витримую з двома. Ну як? Часом витримую, часом ні. От сьогодні не дуже. Вчора мала неочікуно чайл фрі день і від того аж налопалась печива з канапками і дістала тойвово - часті походи в туалет, одним словом. І взагалі, після моря було так хороше і пісфульно, а з зими часом тааак накриває, що ойойой. Лабільна психіка, каже про таких Гаврик. Може й лабільна. 

От пішли ми гуляти. Забрати дерев'яні буквочки з Нової Пошти, які я для дітисьок замовила в майстра зі Збаража. То є 2 хв ходи для дорослого. Любко нормально собі їде на ровері. Меланка туди теж заїхала біговелом. А назад всатал як вкопана і стоїть. Взагалі вона любить отак просто стати і стояти і все, і дивитись фірмовим поглядом "дівчинка-омен". Потім ми йшли через поле, яке попри трасу, там все акурат випалено. І видніються купки сміття. То там, то тут. Як мило. Грррр. Навпроти нашого будинку закинута приватна територія, вулканізація. Туди періодично ходять наркомани і всяка шпана. І купи сміття. І все заросле. І сусіди звозять обрізані гілки зі своїх дерев і там лишають. А попід парканом нашого будинку, теж постійно з'являються пляшки, порожні пачки з-під цигарок та чіпсів. Один з перших років як ми сюди пересилилися, навесні ми з Тарасом з манюсінького клаптика землі поруч будинку, що нічийна та повз яку йде стежка вивезли мішків зо 20 чи 30 вже не пам'ятаю сміття, таких великих з Епіцентру. Після того той клаптик і косити хтось собі почав і він набрав людськішого вигляду. Але, блін, мені хіба кожен раз гуляючи з дітьми озброюватися рукавичками і сміттєвими кульками. Така злість на мене найшла. Так і хотілось згодувати то все сміття усім, хто його викидає. 

А потім Любко старанно вимацував язиком кожен мікрограм зупи в пошуках цибулі. Меланка, на щастя, зупи їсть із задоволенням. 

Читаю зараз "Манюню" Наріне Абгарян. З гумором така книжка. А я без гумору. Злюща-презлюща. І плакати хочеться. Сама не знаю від чого. Від невдоволення собою. Від того, що забагато від себе вимагаю. День щастя і чого там ще? Духовного підсумку та оновлення? гмгм

"Розмальована вуаль". Книга vs фільм

З легкої руки Івасі писала я невеличку рецензію на цей фільм. Дивилась його вже давніше, а ото, пишучи, собі пригадала, який він гарний і що треба його порекомендувати) Та ще й на читалці виявила завантажену книгу, на основі якої написаний сценарій. А завдяки моєму чудовому і дбайливому коханому чоловіку з'явився час, аби ту книжку прочитати. 

І тут виявилось, що до половини книжка і фільм про те саме, а потім розходяться в різних якщо не протилежних напрямках. 

Сомерсет Моем - один з кращих британських письменників минулого століття. І його роман прочитала за два дні. В центрі книги духовне зростання дуже гарненької та доволі недалекої представниці аристократії Кітті. Події розгортаються у 20-ті роки 20 століття спочатку в Лондоні а потім в Китаї. Кітті вискакує  заміж за доктора Волтера, аби не залишитись в дівках, бо їй уже, здається 26 :-) (o tempora, o mores!) Вони їдуть у Гонконг, де чоловік працює бактеріологом. Кітті закохується у такого собі містера Таунсенда. Аби помститись за зраду, доктор Фейн їде у маленьке містечко, в кому лютує епідемія холери та бере дружину зі собою. А далі не розкажу :-) Бо події в містечку у романі та у фільмі дуже відрізняються.

В екранізації центральною стає любовна драма неймовірної краси на фоні не менш красивих пейзажів та чарівної музики. Чого тільки вартий Едвард Нортон в головній ролі :-)

Обирати, звісно, краще класичну схему: книжка  а потім фільм.

Ну або просто подивитися гарний фільм :-)

Горох з капустою

В голові думок натовпами, а записати їх наче трішки боюсь. Здається, що як засяду - то кінця-краю не буде. Почну з фото.

Франик. Урбан кафе. дуже атмосферне місце. І люди там такі світлі. І це фото мені дуже подобається

Я вперше була два дні без дітей і без чоловіка. Вирішила собі не напрягатися щоб там не було і не напрягалася. І то був гарний досвід. Можу, якщо хочу.

Четвер в нас тепер сімейний день. Тарас лишається дома,  а працює в суботу. А в суботу з дітьми можуть підстрахувати бабусі. то ж в мене вільний день. Цієї суботи мала десь 6 годин часу дома, то спочатку навіть не знала з якого боку до них підійти. В результаті зробила фото котасиків, як планувала, приймала 2 годину ванну з книжкою і просто читала. І таки змусила зробити собі маску для волосся. 

CoTasi.  Я таки це зробила. Правда, без Тарикової віри в мене, мабуть, до кінця б таки не довела. Мені подобається постити гарні картинки і писати щось хороше, але наразі дуже дальше це не зайшло :-) ну але я тішуся, що вони є, бо вони такі милі :-)

Ще з новенького. Написала дві рецензії для "Кани" на кінофільми. Дрібниця, але приємно. Рецензія на "Розмальовану вуаль" навіть підштовхнула прочитати книжку, на основі якої знятий фільм. А в четвер маю мати заняття з французької. Дещо хвилююся, бо все ж таки чотири роки пройшло, як я когось вчила, але це хороша нагода згадати як воно є :-)

Весна - гарний час для починань. Вперше пророщувала пшеницю. Була на майстер-класі з випічки бездріжджового тіста, тепер спробую сама. Вже купила житнє борошно грубого помолу, вчора спекла дуже смачний банановий кексик. І ще робила хумус з нуту - смакота ще та :-) тішуся.

як мало треба для щастя

В нас сьогодні свято. Тарик сьогодні дома) і ми всі щасливі-прещасливі. Навіть незважаючи на те, що Меланка-капризуля, бо смаркає і кашляє і мала вночі температуру. Хлопці з'їздили на закупи, Меланка поспала, я попила собі чаю з книжкою на підвіконні, намагаючись просто ні про що не думати і радіти. 

Прекрасний сонячний ранок разом

і оранжевий захід сонця

Вчора день мені видався морально важким.   Але я не про це. А про те, що сьогодні день видався дуже гарним. І треба себе похвалити. Я поприбирала, купу всього попрала, зробила віночок (правда результат мене не цілком задовільнив), наготувала смакот. Любко мене похвалив. Сказав мені: "Ти так смачно готуєш, мамусю". Потім Любко згадав за ведмедиків желейних, яких ми привезли їм з Польші (такі милі - по два вкупці, тримаються за ручки, я їм казала, що то братик і сестричка), то він попросив, щоб ми купили їх ще, як війна скінчиться, бо Польша - то ж закордон,  а тепер все дорого за кордоном, бо війна. 

Дітки ліпили з солоного тіста, Любко нашив на будиночок вікна, а потім то розмалював і вийшло дуже гарно. Перед сном читала синові "Маленького принца" з ілюстраціями Єрка. Мені здавалося, що він ще замалий для цієї книжки. Але ні. Він вже готовий і до того словникового запасу і до тих ідей. Мені ця книжка взагалі видалась така сьогодні його. Бо він такий мій маленький принц. І тому я дуже тішусь. що він вже дуже круто ганяє на двоколісному зайчику, хоче лазити по деревах і валяється в болоті. Бо коли він такий серйозний і мудрий, мені часом лячно. А ще я пишаюся його словниковим запасом, таким дуже моїм: багато синонімів, різних форм слів, правильна побудова речень і водночас всілякі словечка типу круто, тусуватись і фотки :-) 

То ж день видався гарним, бо я цілий день не нервувалася і страшенно з того раділа. Мені важко дозволяти дітям екпериментувати і проявляти самостійність, коли ті експерименти провокують безлад і вимагають від мене часозатрат по їхньому усуненню, а ще робіння того, до чого я не звикла і не впевнена, чи в мене це вийде. Ще важко давати хід всім Любковим зацікавленням. Наприклад, давати їм мити посуд, Меланці прати поруч мене, Меланці малювати фарбами, Любкові фотографувати чи шити. Бо вони хочуть робити ВЖЕ. бо все довкола стає брудним і мокрим включно з ними. Бо фотоапарат може розбитися. А через те, що нитка плутається, Любко нервується і треба сидіти поруч з ним, не втручаючись. однак бути постійно готовою прийти на допомогу. Набагато простіше самій все зробити і казати дітям ""Це не іграшка", "Ти ще замалий", "Я зайнята" та інші з дитинства добре відомі фрази, які так і просяться на язик. І то треба зібрати внутрішньо себе в кулачок і цього не зробити. І воно все виходить. Часом зі скрипом. Але входить у звичку. Я не говорю більшості цих жахливеньких фразочок але от відмазатись люблю) типу: "Прийде татко, він з тобою зробить", "А може ми зараз помалюємо?" Тому й себе хвалю, що я сьогодні дуже молодець. Бо ті зусилля, які я затрачаю і та внутрішня робота невидима для стороннього ока. Про неї знаю лише і Тарас. Ці маленькі щоденні виклики. Маленькі щоденні перемоги. І поразки. При чому, для кожного виклики свої. Те, що мені дається тяжко, для когось просто і природньо. І навпаки, люди часто захоплюються в мені тим, що для мене є легким. Нас захоплює і інших те, чого не маємо в собі чи прагнемо здобути, яким б хотіли бути. 

Я от мрію почати пекти хліб на заквасках і використовувати більше житнього і всілякого борошна. Сьогодні вперше готувала маш. Мені сподобався смак. Маю ще неапробований нут. Ще попробувала гі. Як сподобається, то робитиму сама. Бо наразі ще не вирішила, чи мені подобається. Кожного ранечку п'ю водичку. Експериментую з оліями. В Польші купила лляну, то Тарасові вона зовсім не смакує. А нещодавно ми купили виноградних кісточок, то вона нам і до масажу дуже добре підходить. Люблю намішувати і заварювати усім трав'яні чайочки. тішить, що дітям вони дуже смакують і п'ють їх залюбки без цукру або просто воду. З харчуванням ще екпериментую. Шукаю свого. 

Надихнулась Оксаниним прикладом і почала скачувати гігабайти пресу) Виходить не кожен день, але мені подобається. Любко з Меланкою прмощуються поруч і теж роблять щось схоже. Мій тато це називав "мавпують". І це прекрасно. 

Взагалі, діти - вони такі чудові. Якщо розслабитись і просто їх любити. І просто бути щасливою. І світитися, наповнюючи їх і все довкола цим світінням. Це так просто і складно водночас. Мені дуже складно усе не ускладнювати, не пропускати через розум. Та навесні все набагато легше. Весна - вона така ... весна :-) Навіть якщо політає сніг. І мерзнуть без рукавиць руки. То вже всерівно весна. 

Збір батарейок - підсумки за рік

Рік тому поставила у нашому підїзді та двох продуктових магазинах поруч ємкості для збору відпрацьованих батарейок. За рік віднесла на переробку два такі доволі об'ємні пакети. В будинку це не діє, бо крім нас лише 6 квартир. Зате точно знаю, що мою ініціативу підхопила як мінімум одна людина. То ж можна підсумувати, що челендж був вдалим. Досі пам'ятаю, як лячно було йти в ті магазини і їм розповідати про свою ідею. Для хоробрості взяла на руки Меланку. 

Весна. час веснянок, писанок. Діти мріють про гуляння без курток. Я мрію про мандри.

 Ще трішки зимового. Ангелики їдять нутеллу.