Кінець осені. В очікуванні зими. Хатка

Останні вихідні осені видались дуже домашніми і затишними. В суботу дітки з Тариком багато гуляли, поки я збігала в центр по всілякі творчі матеріали. Другу половину дня ми присвятили звільнянню прстору в дитячій для нових іграшок) Так люблю, що наша хатка постійно росте разом з нами. Тепер відчули, що перед Миколая і днями народження потребуємо звільнити трохи місця, перебрати іграшки, якими дітки вже не бавляться. Перебрали їхні малюнки. Винесли купезну паперу, яку ввечері урочисто спалили в мангалі на подвірх, подякувавши за ідеї, звільнивши простір для нових, для нового. Ми побачили, як багато всього творимо. Дітки говорили, що малюнки полетіли до дідуся. 

А на наступний день Любко намалював ось ці малюнки по обидва боки від вікна 

 Це вже ми з Меланкою творили в понеділок осінню композицію, аби за чотири дні попрощатися з осінню.

 Ранок вівторка. Сніг вже справжніший, кірочка на калюжах

 Кольорове панно від Любка - грушки-батьки і сливочки -діти

 Любкові мандали біля його ліжка

 Втсьавки над столами

 Пушочок в дитячій. Книжкова шафа майже порожня. активно читаємо книжки з бібліотеки, аби з настанням зими постаити до шафки зимові книжечки

 Меланчині чудові іграшки з фетру. Меланка малює ескіз, Тарик допомагає їй вирізати деталі, ставить крапочки для голки, Меланка сама зшиває циганською голкою з нашою невеликою допомогою. Ляльки виходить пречудові. то якраз в суботу накупила силу-силенну фетру, аби зробити на початку грудня ялиночку і іграшки на липучках для Яринки. шитимемо з дітками

Наш Самайн

31 жовтня хотіла аби було неквапливо, без роботи, поспіху, аби було всміхнено і спокійно. то не все вдалося, звісно. але як сказала, Софа, ти говориш як мій психотерапевт. отож, як психотерапевт сам собі, я робила гарні фото нашого дня, ловила миті

 моє прекрасне голубооке дівчатке (голубооке, в мене?! досі не віриться) возик я зацінила і вже люблю. а ця чудова квіткова курточка від Софійки, зо шо я їй шалено вдячна

ходили на нову пошту, забрали кремчик від Олесі, книжчи віж Слави з Дніпра з цією листівкою, яку я хотіла і вона до мене прийшла. то певно якийсь знак) Всесвіт мене любить)

а потім робили прісні хлібчики які потім дууужк смакували з хумусом. Меланка майже все сама розкачала

 Яринка після сну, навіть слізоньку видно

Було дуже вітряно. вітер вимітав все старе. щоб прийшло нове

а ввечері була хатка з коців і страшна історія від тата

"Мені подобається наш домашній хеллоуін" - Любко

мабуть, я таки переглянула своє ставлення до цього дня

Наші осінні канікули в Берліні

я так чекала цієї мандрівки.
а ми вже пятий день в Берліні
крізь вітер і дощ
в такому по-осінньому гарному місті
всі ці ягоди на кущах, почервоніле листя дикого винограду
дрібна бруківка на тротуарах
припарковані ровери і сортоване сміття
верес скрізь на балконах
і часом чомусь штучні квіти

вавилонська суміш облич та мов
багато дітей і цікавезні майданчики
кожного дня так насичено

зоопарк, катання на роликах в Темпельгофі, технічний музей, багато метро

В Любка випав третій зуб, а в Яринки виріс
Яринка їсть дуууже багато) не памятаю, щоб Любко чи Меланка в неповних 10 місяців стільки їли) та ще й примвляє ням-ням) така золотаво-рожева. повзунка і потіха. страшенно любить песиків. взяти возика - це була дуже добра ідея. туди стілки всього  і всіх влізає.
і  це чудово жити вдома в друзів. де речі не просто речі.

в Меланки вчора були дві істерики. забагато вражень, інформації, емоції. накрило по повній. кричала, щоб ми йшли геть і билась. заснула в мене на руках, скрутившись калачиком, гладила її, співала  і говорила ніжності. розтерлп спинку і стопи. спала пів доби) а сьогодні в неї відірвалась підошва. але тут тепліє.

Любко такий собі підростаючий підліток. їсть жжжахливо. часто его роздувається до здоровецьких розмірів. "хочу вже". водночас ще важко керує емоціями і реакціями. дуже цікавий. і дуууже повільний в побуті.

ми  Тариком вже добряче навчилимя влаштовувати побут, швидко збиратися, брати все необхідне.

Це так кумедно, що мені зазвичай достатньо самої можливості а вже отримання чи володіння бажаним не є необхідним.

вчора знайшла місце, де можна потанцювати надворі. і музика хороша. і з Тариком домовилась. 

але спека убивча. і після поїздки в поліклініку з трьома дітьми на танці вже розхотілось. щей пурги всілякої понавислуховувати. ррр 

то ми ввечері поїхали на джерело. набрали чистої води, походили по воді. Яринка теж занурувала ніжки, певно якби вона бігала, то запригнула туди б з розгону. її зараз з води не витягнеш. сьогодн ірятуємось на балконі в мисці з водою. 

чекаю понеділка, аби подзвонити остеопату. щоб подивився дівчат. Меланка часом криво стоїть, ймовірно зламана нога таки дала своє попри масажі. а Яринка вперто не сідіє, повзе однією ногою і нам дали направлення до ортепеда, бо ніжки до кінця не розводить. хник... мені все частіше хочеться винця чи мартіні. і так щоб виговоритись. вік дається взнаки) ну і троє дітей

я майже зовсім не памятаю, як то було коли Меланка була така, як Яринка. мені той перший її рік наче вишибло. невже було так важко?

ну але я хотіла розказати про вечір. на джерелі було дуже хорое. і це було правильне рішення - поїхатии туди. 

а потім ми влаштували вечерю на балконі. і було дуже затишно і хороше. 

певне це слово таки від тата. "муцуватися". так зявилася дитинка-муцу. бо в Тарика, який раніше цього слова ніколи не вживав воно засоціювалось з яблуком муцу, хоча я дос ідо кінця не йму віри, що таке яблуко таки існує) то ж тепер в нас Яринка "яблуко-муцу", "і я вас заМУЦУ"

Тарик навіть жартував, що ми собі як мінятимемо паспорт, то поміняємо прізвище на Муцу, а заразом і імена: Тарик Муцу і Тася Муцу. звучить екзотично

Яринка виростила сві перши зуб в останній день на Козаках ( 5 серпня). гарно їй пішли всілякі шишечки і пісочок, зуб можна сказати, виріс сам. взагалі, їй там дуже подобалось. і дуже полюбилось купатись в річечці. а ще як облизує Чуя. був рай для малюка.

дитятко вже почало більше вставати на колінця, а не лише повзти волочачи ноги як ранени солдат (дуже мені сподобалось це порівняння Шипівдича) сбогодні вже наче й рачкувати пробувала. а от сидіти не сидить ніяк.

Меланка сьогодні захотіла залишитись вдома, поки ми з Любком ну і з Яринкою ясна річ ходили на нову пошту. а за той час дуже хотіла прибирати. порозкладала н акупки висушений одяг і поприбирала в дитячій. сказала мені, що вона мені допомагатиме завжди-завжди, коли я стомлюватися. мені якось від цього сумно. наче я не справляюсь. ((( вчора попросила Тарика залишитись вдома, бо так мені було слабо, що не хотілось з ліжка вставати. а сьогодні так хотілось когось з дівчат видзвонити, щоб в суботу на каву сходити. але всі або не у Львові або ще щось... ех, такий настрій сьогодні що фу. додивилась "Дівчат Гілмор" останній сезон. хочу таку подругу, яу Сукі) хочеться понити. сьогодні спалила, потім пересолила а в результаті викинула ту гречку. зате зробила морозиво. і прийшла мама з купою смачностей. вона за мене переживає. 

а ще я не хочу вчитися їздити на машині. і переживаю за Любкову школу. і хочу аби вдалась мандрівка а часу на неї залишається так мало як і місця в машині для мене поміж усіма кріселккми. ех...

Меланка почала значно краще вимовляти р. зате щось собі таке придумала, як заїкання - повторяє часом останні склади слів. я стомлена мама. яка дуже старається. і часом радісна і весела, уважна, ніжна. часом схожа на тигра. мені сумно, коли діти мені кажуть, що хочуть, аби я всміхалася. невже я так мало всміхаюся? ох...

мої найближчі мої найлюбіші

все буде добре. просто часом важко

наш червень

Червень почався книжковим форумом та леополіс гран прі. почався Меланчиними невдалими пробами в бвлетну школу) виявилось, що в школу хотіла ьаки більше я, і мене зачіпило, що зі всіх діток Меланка єдина вибігла з заду із плачем. ну і стала злитись за це на себе. що в мене стільки очікувнь. відстежила і присікла. але не факт, що ще десь не вилізе.

наступні вихідні була Дивогонка. Меланка цього разу свідомо захотіла взяти участь,і не пердумала, хух) було кльово. Любко здобув третє місце, з чого дуже тішився бо останні рази мав кілька разів четверте. і я дуже тішилась. взагалі дуже розчулююсь таким речам. 

Для історії : весна цьогоріч вдалася чкась зимова, а червень такий весняний. то у Львові жартуюсь зараз так: весну перезимували, то і літо перевеснуєм) а ще у Львові купи сміття. то ж позитив у тому, що в спеку це було б взагалі ужос-ужос, а так Бог нас береже) шукаємо позитиви, одним словом.

Найблільшою подією червня став, мабуть, наш табір на подвірячку. і хоча він тривав лише 4 дні, але був насиченим і повчальним для мене

почалось з того, що хотіла Любка зголосити н аденний табір на левандівці. але потрібно було забирати о 15. ото ввечері розповідала про це Тарикові, а він каже: а чим Зимна Вода гірша за Левандівку? давай робимо табір на подвірї. я така: - та нє, то треба підготуватись, я  малюком не зараз не втну, якісь відмазки почала шукати, давай наступного року,  кажу. а потім думаю: е ні, так діло не піде, є ідея - треба її втілювати. і ми втілили)

один з висновків і навчань цього червня: робити вже те, що придумав, чого хочеш, і не відкладати в довгий ящик. мудрість не новп і всім загально відомо. але знати це одне, а "прочуствовать" і почати втілювати - то є зовсім інше.

Нас було зовсім небагато і це було добре. Була моторчик і ларєц ідей Христя Слободяник, в якої мені є чому багато повчитись. Спочатку ми собі уявляли якусь мега насичену програму, але з початком літа розслабились і то був правильний підхід, я так вважаю ;-)) 

Перші два дні було з нами 4 мами і 11 діток, останні два дні 3 мами і 8 діток. Перші два дні ми тусили на подвірї, натягнули тент, зробили хатку-халабуду, Христя повісила прапорці.

За харчування відповідали ми з Тариком. гтували щодня два перекуси і обід на дві страви. Готував майже все вранці Тарик. а ще привіз в понеділок вранці сіна, яке ми видхвониди напередодні. що для нас нетипово - робити не заздалегідь, але тепер по-іншому просто не виходить. тому або так, або ніяк. 

програму придумувала і проводила Христя, книжечки читала Софійка. в нас вийшло 4 вікові категорії. 

В Яринки в понеділок вранці трішки піднялась температура, але вирішили нічого не переносити. вона багато спала, їла, відпочивала і помаленьку собі видужувала. мене розібрало в четвер вранці, але тоже нічо. Меланка ще досі підшмаркує. 

У віторок ввечері на мене так жостко наїхали сусідки. що мене дуже вибило з колії, зате дало багато поживи для роздумів та грунт для росту) наслідком стало те, що тепер мені не надто затишно на подвірї через неприязнь. маю надію, що то проходяще.

в середу в нас була перерва пр плану. і дуже вчасно, бо було добряче холодно. а в четвер і в пятницю ми тусили в лісі на Рудно, де нас теж не вельми гостинно зустріли. решта фото в Тарика на компі, ніяк ще не закину

феєчки літо, зима, весна

смачнючий сирник від бабусі

в перший день майстрували кораблики, він був найтеплішим

наша "циганщина" за словами сусідки

Меланка дуже тішилася дружбою з Ксенею

загалом той інцидент з сусідами дуже вдало висвітлив мої слабкі місця
Любко дуже багато плакав, особливо в першій половині дня. дуже важко йому контролювати емоції зараз.

це фото люблю найдужче. такий радісні. такий рослаблений Тарик. цей місяць був непростий. такі миті ціную і ловлю

після табору вскочила одразу в підготовку до ярмарки на Сихові. це була перша ярмарка. був день напрйженої підготовки. гадаю, це того вартувало. я направду вдячна Богові за кожен день. щодня навчаюсь помічати так багато його дарунків.

 деревяні стелажики із випаленим логотипом змайстрував мій коханий майстер, який поки я пишу тут своїопуси, попутно розважаючи Яринку, міняючи підгузки, годуючи, надворі з дітьми.

 в нас тепер вдома більше вазоночків, і я їх дуже люблю. а ще 4 яблуньки, малинка, ожина, і трохи на балконі. то для нас великий поступ. а головне, що мені це дедалі більше починає подобатися.

  на балконі після ярмарки. нам з Меланкою тепер не так просто і гармонійно, як було до народження  Яринкою, але ми вчимось. вона дуже виросла за цей рік. сподіваюсь, що я теж.

Тарикове день народження ми відверто прогаменували.
зате нам вдалось трішки посвяткувтаи з друзями у неділю.
Любчик той тиждень ходив на денний табір в Мадагаскарі "Науки і професії". було окрім нього лиш троє дівчаток, і аони майже увесь час хімічили, то ж син був у захваті і ходив із задоволенням. тепер знаю, що є місця, де він може бути із задоволенням і без нас.

+ курс масажу для Яринки в Олі

Теребежі - 5 (2017)

Цього року ми впяте в Теребежах. Кожних черешень-вишень, відколи в нас зявилась машина. Ото а останій рік не написала, а цьогоріч таки ввірву хвилинку для хроніки. бо я це люблю)
Перші три роки тут

Цього червня вдалось вирватись лише на неповних три дні, повертатись додому було шкода, сонячних фотографій мегатонна, світлих спогадів лантух) З нами їздили Оксана з Орисею, то ж малюків було вдвічі більше. тому фотографій буде теж мегабагато, я  вибирала звісно, але вони всі такі-такі)))

Катання на тачці - обовязковий атракціон

Світлооокі. В цих малючок попереду, сподіваюсь, багато спільного веселого затусу)

З глини цьогоріч ліпили пічку. і смажиди на ній мяско. а потім ще вишкрябали орнамент і розмалювали

 Ввірвала Тарика на 10 хв фотосету, аби зловити вечірнє світло, яке там особливе

Атракціон втрьох

 І спецефекти для старших

 Фото для історії. так, після 6 місяців Яринки Меланки таки навчилася смоктати і часом в нас отакий тандем. не часто, я б не втяла, але часом є, то факт

Зїздили в Олеський замок

звідти теж дууже багато гарних фото. багато мене, бо я собі подобаюсь і буду собою милуватись) 

  

гарно, нє?

 а це фото взагалі одне з улюблених

 Меланки була аж в одному залі музею, далі попросилась надвір. добре, що ми вже з досвіду лишили одного дорослого надворі. то ж Тарик робив фотосесію Меланці з равликом. здається, вона таки його не цілувала)))

  якась така дуже  Італія мені. замкове подвіря Олеського замку

і в Меланки схоже фото з піврочку є. тільки на дивані. Яринці дуже подобалосб на кариматці на травичці

Меланка ще той йог. 

піч у всій красі. розмальовував повністю Любко. і виставляв гарно багочки для фото - в мене навчився))

 ще один вечірньо сонячнйи фотосет. моя улюблена місце для фотосесій

ну шо тут додати)

ці двоє сильно підросли. і хоча все далеко не гладко, але вони є, ми є. 

 на аватарку)

 на черешні)

 ці емоції безцінні

Покататись на тачці - done
Поліпити з глини - done
Зїздити в замок - done

а ще сонячна фотосесія, баняки ягід, які ми привезли зі собою, цьогоріч ходити в мандри лінувались, нам було дуже добре на подвірї. ну ф троє малюків то не хухри-мухри, і лише три дні. і зоооорі. а ще гуділи бджолами і пахли липи. і гроза. ух. танцювала під дощем. діти з Тариком спали в наметі. а ми ловили-ловили миті разом)