З самого ранку крутиться в голові: вісім років в шлюбу, два з яких вагітна. Ще плюс майже чотири роки гв. Ітого шість.
Цей страх зими. Ця хмурість осені. Згадувала, чи я завжди мерзла і не любила зиму. Наче ні.
І перепади настрою:вчора все гуд, сьогодні навпаки.
Хочу в подорож. Маленьку. Щоб були гірлянди, гарна музика, освітлені вулиці, люди в пальтах.
Бути вагітною важко. Постійна відповідальність - це важко. Мене страшить перспектива народжувати в наших пологових. Водночас народжувати дома я так і не наважилась.
Страшить невідомість. Ці перші місяці взимку дітей були важкими. З Любком запроторена дома, сама, з неможливістю кудись виїхати.
З Меланкою лікарня і знову добровільне закриття вдома.