понеділок, 15 жовтня 2018 р.

Яринка

Сьогодні Яринці рік і 10 місяців. Вона ще спить, діти в баббусі, тарик готує, я нарешті маю можливітсь записати те. що вже давно хотіла.

Ярирка мабуть найраніше зі всіх дітей почала ходити на горщик. Спочатку казала на все кака. тепер чітко виокремлює кака і пі і точно знає, що хоче зробити) сама знімає штани, сідає на горщик чи травичку. шарить, одним словом.

дест після року і восьит місяців почала говорити. зараз повторює за нами всі слова, на свій манер, звісно, і зазвичай останні склади. але комунікує на повну. 
каже "тай" - читай
"вай" - співай
"тон" - слон
"туди" - води,пити- я не зразу зрозуміла що вона від мне хоче)
"пина" - балерина
то Меланка пішла на балет а ми з Яринкою її супроводжуючйи екскорт)


"пупо" - Любко
Меланка далі мама

серед улюбленого далі "мама є, тато є, пупо є" з акцентом на є)

любить жартувати) це неможливо передати)

гарно складає за собою іграшки. 

З Яринкою дуже легко порозумітися. Досвід дає своє. окрім того, що троха вже надоіло кормити груддю і носити на ручках багато важкувато - то дуже навіть ок. мозок виносить що іх троє) 




Теребежі. кінець історіі?

Дивна з нами сталася пригода. Забажати хатку, в той день її знайти, насмялитмся мріяти і повірити в можливість. Сад і майстерня, пагорб і ліс в які закохались. Перші забрані власноруч черешні, яблука, груші і горіхи. 
і таке дивне завершення - смерть господаря, в якого так багато хотілося ще навчитися. і його син, такий злий, ображений на життя. 

В Тарика була фантасмагорична ніч в палаті провінційноі лікарні. 

Важкі видалися ці дні.

я так мріяла про ці три відпочинку серед сонця, тиші і золотого листя. Натомість склалось все геть інакше. 

ще не дуже розумію, навіщо нам це все. але вже як є