Сьогодні рідкісної довжини місячне затемнення. Ще й видиме.
В голові купа думок, стільки всього закручується, розкручується нового. Нові відчуття. і про це хочеться говорити. і водночас мовчати.
Надворі нарешті знову сталося літо. ввечері спостерігатимемо за місяцем. і писатимемо бажання. і спалюватимемо непотріб. і чистимемо хату.  

Курс "Я-гармонія"

Вчора почала курс "Я-гармонія" з Оксаною Ткачук.
В добру путь! :-)))

Народження Яринки. Треті пологи. Перший місяць по ту сторону животика

ось вже місяць збираюсь написати про пологи. все чекаю натхнення та вільної годинки. треба писати вже, бо так я ніколи не напишу)

а воно варте того, щоб записати. 

Треті пологи. Третя вагітність за 6 років. Третє зимове вогняне маля.

Наша Яринка прийшла хоч наче не плановано, але то не зовсім так) бо я хотіла таку різницю між дітками - 4 роки. ну і ми знали, що робимо)) тобто всі ризики ;-) 

а вагалі - плани на діток, то ж смішно, нє?  )))

ПДР нам поставили 15 грудня. але керуючись досвідом двох попердніх вагітностей, я готувалась наперід, навіть на кінецьь листопада. Вперше чемно склала сумки і вони певне тижнів 2-3 точно стояли в коридорі. ну я ще доскладувала, і в останній мент теж докуповувала пупкові затискачі наприклад)))

Десь 3 тижні до пологів в мене були дуже відчутні тренувальні перейми. це було щось новеньке. бо пепередні рази таких відчутних тренувальних не було. то ж я троха запанікувала, бо відчувала себе геть не готовою. Просиділа тоді десь 2 години у ванній і мене попустило. ну але після того якраз почала збирати сумки.

Яринка народилася в четвер. В неділю перед тим знову були тренувальні перейми. Діток ми відвезли до батьків. я почала сильно нервувати. знову залізла до ванни. То такі дуже дивні відчуття: з одного боку: ні-ні-ні ще не хочу а з іншого ну можливо вже? осб скоро зустрінемось? а потім ми затишно вмостилися вдвох з Тариком дивитися фільм "Оргазмічні пологи" (переглянути можна тут ) і то була якась така дуже відчутна відправна точка. Я знала, що не можу забезпечити собі таких умов, як в тому відео, що ми вирішили таки їхати в пологовий у Львові, але мені стало спокійніше. Помогло мені таке вичитане з чийогось досвіду "в перших пологах я старалась, аби все було ідеально і так як я хочу: вдома, з доулою, у воді, в других було бажане соло, а в третіх я знала, що якби не склались обставини і де б і  з ким це не було, це буде соло і буде так як повинно бути" то таке про довіру до Всесвіту, віру в себе.

дуже надихало ось це французьке відео про пологи (тут )

цього разу я багато читала і дивилась. пройшла відео курс у київської дойли Юлії Бакалової. так вийшло, що часово втрапила на флешмоб у фб проти акушерської агресії. переосмислила свої попердні пологи. ставлення до пологів загалом. 

Врешті прочитала книжку Одена) і не хотіла аби й цього разу народжували замість мене. хто читав книжку, той в курсі. одним словом, я дійсно хотіла природніх а не вагінальних пологів, хотіла максимально без втручань наскільки це можливо в наших пологових. цього боялась. ось цих втручань. що буду беззахисною. Серйозно почала розглядати присутність доули в пологовому залі. десь на початку чи в середині третього триместру ми загубились з Тарасом, і мені було від того ще страшніше, що він не зможе мене підтримати, що не відчуватиме мене. 

дуже помогла група у фб "Вагітні теревені". відчувала себе не одною, таку дуже важливу жіночу підтримку і розуміння. В цю вагітність оце відчуття, що я не одна, що довкола багато вагітних, мам і сімей з дітками було наскрізним. Так набагато легше. З Любком ми були дуже самотніми у  нашому батьківстві. Я дуже вдячні пані світлані, яка вела курси для майбітніх батьків при церкві, куди ми ходили. Вона дала мені дуже важливі знання про грудне вигодовування. 

Цього разу мені багато дав як це не смішно фб) дуже багато потрібної інформації. З одного боку це відбулось поступово : читаючи Уляну Гукасову і Маряну Олійник. Зрештою, вже більше ніж шість останніх років я живу в світі маленьких дітей, вагітностей, буття вдома, самореалізації з маленькими дітьми 24 години на добу)

Тепер усвідомила, що вагітність Меланкою та перші її місяці  памятаю найгіршне, пологи були найважчими психологічно. період адаптації довгий.  2 роки різниці між дітьми - доволі непросте виробування. думаю, що мінімальна перерва між народженням на наступною вагітністю таки має бути не меншою ніж 2,5-3 роки, аби організм відновився фізично, а мама морально)

14 грудня була повня. а 15 в четвер (так як я, люблю цей день))) о 20.20 народилась Яринка. ми ще не знали, що Яринка. цього разу імя прийшло не одразу. але воно точно прийшло десь зінакша, бо ми ніколи раніш не розглядали це імя.

 в середу ввечері я ще водила Любка на сходини. цього тижня Тарас старався працювати максимально вдома. То ж у четвер ми вирішили не обідати вдома, бо надоїо готувати, поїхаи в їдальню Горіхового дому, хотіли ще заїхати на виставку "гуцульське Різдво", але я відчула, що вже не можу. Заїхали правда таки в Ашан по продукти. я сиділа в машині і грала на телефоні в Солітер. це, до речі, відключалка для мозгів цієї вагітності)))

ще хотіла собі тут зауважити, що третя вагітність була у фізичному плані, мабуть, найважчою. я сповна відчула себе вагітною.  старалась, звісно, максимально цим насолоджуватись, наскільки це можливо з усіма перепадами настрою, емоційною нестабільністю та звірською молочницею)

приїхавши додому, я зрозуміла, що треба сумки в багажник і кудись їхати. дітей ізвезли до батьків. добирались дуже довго, бо то була якраз шоста вечору. то ж переми перебула майже всі в машині. в мед ми приїхали десь перед сьомою. в дороі ще подзвонила лікареві. перейми засікти нормально не могла) ще намагалась втекти до батьків а не їхати в пологовий) в мене так завжди, хоча процес вже пішов, але мій розум намагається кудись втекти, аби не усвідомлювати того, що тіло вже знає) видно, так краще

мене оглянув черговийм лікар. сценарій наш стабільний: відкриття майже повне, води не відійшли. Перебуваючи на своїй хвилі все ж встигала іронічно зауважувати наче в іншій реальності зверхнє ставлення молодого і привабливого лікаря до жінки з області, не такої молодої, привабливої і вочевидь не надто  платоспроможної. як ховала в шухляду речі зі списку в пологовий (оті папепрві рушники, рідке мило, марлю, бинти ) жінка, яка мене оформляла. так і підмивало запитати, що вони з тимробитьтимуть. але то був мій мозок. а в моїй паралельній і значно важливішій на той момент реальності відбувалась таїна народження.

в пологовий зал ми піднялись десь по сьомій, о восьмій двадцять ми вже побачили наше дівчатко.

і на цих пологах я добряче відірвалась) дала волю свому голосу ісвоїм бажанням і отимувала задоволення від процесу. це може звучати дивно. але пологи - це не обовязково біль) це велика але посильна праця всього тіла, це велика енергія, це велике задоволення на грані з болем. думаю, це набагато сильніше ніж найсильніший оргазм. вмирання задля народження. я дуже відчувала в ті хвилини своє дерево роду, проростання, тривання. підтримку. охорону. потужну енергію. 

це ж треба було дочекати третього разу, щоби врешті це відчути))) і єдність з Чоловіком. ми це зробили всі разом. я, Чоловік, дитя. наші янголи-охоронці. це було прекрасно. і рожеве дитя, що вихлюпнуло з лона. таке рожеве і чистеньке. таке наше. 

щодо чисто технічних деталей) то катетер на вену мені ставилм довго і мучітєльно, світячи потужною лампою в обличчяЮ стиха матюкаючись, бо акушерка ніяк не могла попасти в мою делікатну вену. та акушерка - то було моє випробовування) але навіть вона не могла нічого напсути)  на крісло-трансформер мене вмовили залізти вже, коли почались потуги. до того я вперто нікуди не лягала а ходила. міхур мені знову як і в попередні рази прокололи. води відійшли дуже зелені. на обличчі іншої акушерки відбилось серйозне занепокоєння. але я чітко знала, відчувала, що все гаразд. увесь час відчувала цього разу звязок з дитиною і не губилася.

мені вдалося народити самій) з чого була за себе дуже горда. Пуповині, на жаль, таки не дали достатньо відпульсувати. Народження плаценти теж стимульнули. поставили окситоцин. але мене то вже не гребло. Дитинку дали одразу, тільки забрали трохи слиз. не одягали, накрили на мені. Санітарочка, яка допомагала перелягти на ліжко була старшою, дуже уважною і доброю. зрештою, це справді якось не мало все особливого значення. я вдячна цим людям. я твердо вірила в те, що ніхто не хоче мені заподіяти лихого. і старалася бачити у всіх довкола їхню найкращу і найсвітлішу сторону. наче програмувала їх на те, аби вони до мене нею повернулись) 

на третій день мене виписали. за цей час мене лише двічі вивели з рівноваги: один раз чергова педіатр яка поставила під сумнів мою компетентність як матері)))  а вдруге при виписці медсестра, яка одягала дитину. фразою: а хто Вам дасть одягати? короче, дурне))

головного було не видно. головне було поміж нами. ті кілька годин ейфорії після пологів, коли ми собі були втрьох. спокій наступних днів. я написала відмови на все і три дні ми майже увесь час спали, їли, просто тулились, просто були собі разом.

занервувала я по дорозі і по приїзді додому. опинившись вдома, в мені прокинулась господиня, яка всьому дає лад і я злякалась, як з тим даватиму зараз лад, хт оце все буде робити, хто це все триматиме купи. мені далі хотілось бути в затишному коконі з малям, в яки не хотілось пускати навіть старших дітей. 

мабуть увесь перший місяць я майже не випускала її з рук. нікому крім Тарика її не давала. усамітнилася в спальні і влаштувала собі тобі затишне гніздечко. На Любкове дн затемпературила Меланка. з пятниці на тиждень Тарик з дітьми поїхали на карантин до батьків. всі перетемпературили. я теж троха. ще груди добряче набрали і створювали дискомфорт. я була навіть троха рада цьому бонусному тижню вдвох. 

а ще я читала. смачно і багато. любовну сагу Діани Геблдон.що і роблю досі) Джеймі і Клер  Фрезери добряче мені помогли в цій адаптації. Зробивши її чуттєвоюта еротичною. і мені це дуууже подобається) і не лише мені) ну а ще арома олійки і дифузор. смачна їжа і вода, які теж приносять велике задоволення. 

це були дуже чарівні кілька тижнів. в гніздечку. зі сніжною зимою за вікном. і я справді маже нічого не робила. не готувала, не прибирала, не доглядала за страшими дітьми, нічого не менеджила. Майже) то ж після місяця народилось слово вдячність. усім, хто допомагав. хто був поруч в цей час і робив те, що міг.

першим моїм виїздом були хрестини в батьків. через що я троха попсіхувала, бо мені було якось так страшно, ну як першим польотом чи що. як кінець якогось етапу. вле вийшло все дуже гарно, домашньо і затишно. я навіть перейшлася центром, зайшла в Suemade і купила всілякі пахучі собі мазючки і набалакалась з продавчинею. оті жіночі теревені мені часом дуже потрібні.

Яринка набрала за перший місяцт 1,350. Підросла на майже 4 см. такий вже щокастик зробилась.а я собі збережу в серденьку наші перші миті, дні і місяць разом. бо вони прекрасні. діти приходять не для того, аби потім бути чимось винними батьками. вони приходять. і це благо. носити і народжувати дитя - це благо. хоч це не означає, що це легко. ні фізично, ні емоційно. але я цього разу тільки кілька разів плакала)))

певно, закінчуватиму. а то вже стільки написала, щоб не вийшло як з весільним альблмом, гггг)))

Відчуття останніх днів : вдячність

хочу: на корекцію брів, манікюр і підстригтись)

Коли вже коли? Сьогодні вже 13. Я так настроїлась на раніше, що тепер важко дочекатись. Вчора чулись і бачились в скайпі з Коцьою і Йонасом. Діти безперервно по нас лазили і робили все, щоб почутими були лише вони😃

В неділю мене боліла голова, погано спала, настрій в  дупу і нетерплячість страшна. Ми поїхали на дн ВСЛ а потім завезли дітей до батьків. І мали неймовірно гарний вечір.

Спочатку я годин дві відлежалась у ванній. Живіт хватало так,що ми вже засікали час. Їла і пила теж у ванній. так хороше, коли про тебе піклуються. потім ми подивились фільм про оргазмічні пологи. запалили свічку, включили гарну музику. тарик зробив мені масаж. я парвда не заснула і тусила ще десь до першої чи пізніше, а вранці прокинулась до світанку і читала. але стан був казковий. я ввійшла в якийсь такий внутрішній затишок і тепло. перестала боятися. так хороше бути вдвох. на одній хвилі. в якомусь позачассі. бо пологи, як про це говорилось в тому фільмі - то великою мірою про секс. це сексуальне переживання. коли по нас тлумляться двоє дітей, то дуже важко це пережити. то ж вечір неділі був дуже цінним. і секс - то ж не обовязково про проникнення. це про близкість, доторки, уважність. про налаштованість один на одного. 

вчора Тарик залишився вдома. і це бул хороше. ми забрали дітей додому. вони як завше після перебування в бабусі шаленствували. але мені було погідно. доскладала сумку в пологовий) вже вкотре. я ще ніколи не була такою спакованою))) знову почав падати сніг.

а сьогодні сонячно. чекаємо Тарика. щось мерзну і троха стан такий простуджено-грипозний. 

на зустрічі по пологах з доулами, вони говорили про свій якийсь секрет, щось таке, щоб настроїло на внутрішнє аглиблення: запах, музика, прикраси. мене цього разу як не дивно настроює Outlander)) думки про близкість. той фільм - такий собі ключик. ох, мрію, щоб в пологовому якось зануритись в себе і щоб все йшло природньо. щоб ніхто не втручався. щоб відчувати близкість Тарика. 

З самого ранку крутиться в голові: вісім років в шлюбу, два з яких вагітна. Ще плюс майже чотири роки гв. Ітого шість.
Цей страх зими. Ця хмурість осені. Згадувала, чи я завжди мерзла і не любила зиму. Наче ні.
І перепади настрою:вчора все гуд, сьогодні навпаки.
Хочу в подорож. Маленьку. Щоб були гірлянди, гарна музика, освітлені вулиці, люди в пальтах.
Бути вагітною важко. Постійна відповідальність - це важко. Мене страшить перспектива народжувати в наших пологових. Водночас народжувати дома я так і не наважилась.
Страшить невідомість. Ці перші місяці взимку дітей були важкими. З Любком запроторена дома, сама, з неможливістю кудись виїхати.
З Меланкою лікарня і знову добровільне закриття вдома.

Мої осінні янголи-охоронці

Останніми днями дуже сильно відчуваю як Бог про мене піклується, як всесвіт відповідає на мої запити.

Спочатку написала Христя з Козаків, що назбирала для нас букетик вересу. А через день Ярослав Васильович сказав, що мені до чаю обов'язково потрібно додавати верес.

Мар'яна дізнавшись, що я вагітна, запропонувала свій одяг, який носила в часі вагітності. 

Маленькі щоденні дива. І янголи-охоронці, якими може стати кожен для когось. Ось просто дуже це відчуваю.

Наталя, яка подзвонила перед морем і розповіла про садочок, який нам підходить в по розташуванню і по ціні і загалом) 

Отак просто робити своє, довіряючи інтуїції. І дива стаютбся. Якщо їх помічати😃

Сьогодні розпочалась осінь. Дощем, прохолодою, відсутнісю сонця. 

а в нас на підвіконні вже два маленьких гарбузики. і сьогодні ми їстимемо горіхи)))

вчора так багато всього встигли: і на ярмарці. і на кількох зустрічах-презентаціях побувати, і на фесті вуличної їжі, і закупитись на базарі свіжими овочами-фруктами. хоча часом мені ставало не зовсім добре і від того страшно. а ще вчора народилось слово "вразливість". Відчуваю себе зараз вразливою. Фізично. емоційно. дуже сильно відчуваю свій ресурс. він зараз не аж дуже гіганський. і тому стараюсь його використовувати ощадливо.

Осінні мрії 2016

Мій списочок на цю осінь. Вже роздрукований і висить на кухні

Осінні мрії 

o       Відвідати книжковий форум разом з дітьми, самій та  Тариком. Купити гарних і хороших книжок

o       Зробити осіннє свято кротиків. З пікніком, кольоровими пледиками, гарячими напоями, шарудінням листям, розмальовуванням облич, дитячими забавами

o       Подарувати морські та осінні подарунки друзям

o       Влаштувати собі чудову осінню мандрівку в кольорові гори

o        Влаштувати посиденьки біля багаття

o       Носити затишний, кольоровий і красивий одяг (шалики, мітенки, капелюх, затишні светри, брошки)

o       Готувати і пити смачнючі напої (імбир!)

o      Збирати  з дітьми сухе листя, жолуді, шишки, каштани й красиві гілочки і майструвати  них

o       Гуляти вдвох з Тариком

o        Слухати гарну музику

o       Більше світла – гріти своє внутрішнє сонечко. Запалювати свічки

o       Роздрукувати фотографії

o        Поїхати в Берлін. Зробити вагітне фото  Коцьою)

o       Пекти картоплю на багатті

o       Стрибати через калюжі

o       Зробити гірлянду гарну таку осінню як на фото в пінтересті)

o       Носити животика і готуватись до народження)

o        Любити себе

o        Купити маленькі гарбузики і осінні квіти, щоб прикрасити кухню

o       Помайструвати в хатці, підготувати хатку до народження дитинки. Меблі в дитячу

o       Пекти грушеві пироги

 насолоджуватися ранками, туманами, дощами, вечорами і днями :-)

Зі старих архівів на компі. Улюблені фото з нету

Сьогодні перший день дома після мандрів. Починаю осінь. Аби не втрачати ресурсу старатимусь кожного дня робити собі приємне. І щоденні клопоти теж перетворювати в приємні. Зі щоденних клопотів помила сьогодні посуд, розабрала торбини з моря, посортувала та заправила прання.

З приємнощів склала список мрій на осінь і ото розбираю трохи фотозавали на компі. таке знайшла і хочу залишити це тут

Люблю цей фільм і це фото. 

 Колись собі зберегла з якогось блогу. Грузія. Баранчики

Просто оарне фото

Осіннє

Такі ми

Всміхає

 Коця

Мрію, щоб ми такими були

J'adore l'ete

Вчора спонтанно пішла на зустріч із Забужко в "Дзигу" й отримала купу задоволення. Від Забужко, Дзиги, людей довкола, літнього вечора який геть невідчутно перетік в ніч, від запахів і звуків.

Вчора для мене настало таке справжнє ліііто. Мама наліпила на моє прохання вареників з вишнями, приїхав Андрійко на ровері, заїжджали Рущаки. Врешті трішки спекотно і пахне-пахне-пахне і ціла купа ягід і вже персики і абрикоси. А в нас на балконі тепер два крісла-гамаки і точно будуть квіти і базилік. А плитка на балконі просто розкішна.

Цього року мабуть вдруге поспіль день народження зустрічатиму в Язлівці. Цікаве співпадіння. Чи не співпадіння. Дочитала "Радикальне прощення". J'adore літо. За довгі сонячні теплі дня. За голі засмаглі ноги. За так багато їстівної і просто для краси зелені, за співи пташок, за легкість і радість, які воно дарує. Таке освідчення в любові до літа. Літо - це прекрасно!

Made in UA - дівчачі приємнощі

Страшенно люблю усілякі красоти, але зазвичай мені вистачає просто ними милуватися, бажання мати все мати собі, на щастя, в мене нема. 

Білизна

Але без білизни ніяк ) А без гарної - поготів) завжди мріяла мати гарну білизну. Це щось таке, що асоціється із справжньою Жінкою, з витонченою, загадковою, з "місячною долиною" Джека Лондона. Ну але якось не складалось. Не те, щоб моя білизна була геть негарна, але якоїсь особливої, такої, про яку я мріяла, в мене не було. У геть дорогі магазини страшно заходити, зізнаюсь чесно. На фб люблю слідкувати за всілякими українськими стартапами. Якось натрапила на білизну Leaf і .. як то трапляється з дівчатками - закохалась) замовила собі на пошиття два комплектики із весняної колекції. Приємно , коли шиють по твоїх обмірах і надсилають у гарному упакуванні. ось. А тепер тішусь. І не тільки я ;-)

фото з ранкової фотосесії нових гірляндочок від моїх CoTasi

Прикраси

Без прикрас прожити, звісно, можна але... :-) На сережки від Майї Котельницької заглядалась у "Зеленій канапі" ще перед Миколаєм. А перед поїздкою в Косів вирішила зробити собі подарунок. 

фото звідси. не моє і сережки на ньому теж не такі як мої, але гарні)

Косметика

Милком від чудової Олеськи я користують вже давненько, мию ним діток. Тепер ще полюбилась трояндова олійка, помада, масочка з ламінарією і апробовую скраб. Бачила на власні очі, як Олеся запарює травички до милок, як вона це все любить. Казала мені, що мило ніколи не вдасться, якщо його робити із поганим настроєм.

Крім того Олеся вміє мріяти і втілювати свої мрії в реальність. Ось нещодавно запустила оновлений сайт і тепер відсоток від продажу планує витрачати на розвиток Косова. 

Котасна фотосксія вдома

Горох з капустою

В голові думок натовпами, а записати їх наче трішки боюсь. Здається, що як засяду - то кінця-краю не буде. Почну з фото.

Франик. Урбан кафе. дуже атмосферне місце. І люди там такі світлі. І це фото мені дуже подобається

Я вперше була два дні без дітей і без чоловіка. Вирішила собі не напрягатися щоб там не було і не напрягалася. І то був гарний досвід. Можу, якщо хочу.

Четвер в нас тепер сімейний день. Тарас лишається дома,  а працює в суботу. А в суботу з дітьми можуть підстрахувати бабусі. то ж в мене вільний день. Цієї суботи мала десь 6 годин часу дома, то спочатку навіть не знала з якого боку до них підійти. В результаті зробила фото котасиків, як планувала, приймала 2 годину ванну з книжкою і просто читала. І таки змусила зробити собі маску для волосся. 

CoTasi.  Я таки це зробила. Правда, без Тарикової віри в мене, мабуть, до кінця б таки не довела. Мені подобається постити гарні картинки і писати щось хороше, але наразі дуже дальше це не зайшло :-) ну але я тішуся, що вони є, бо вони такі милі :-)

Ще з новенького. Написала дві рецензії для "Кани" на кінофільми. Дрібниця, але приємно. Рецензія на "Розмальовану вуаль" навіть підштовхнула прочитати книжку, на основі якої знятий фільм. А в четвер маю мати заняття з французької. Дещо хвилююся, бо все ж таки чотири роки пройшло, як я когось вчила, але це хороша нагода згадати як воно є :-)

Весна - гарний час для починань. Вперше пророщувала пшеницю. Була на майстер-класі з випічки бездріжджового тіста, тепер спробую сама. Вже купила житнє борошно грубого помолу, вчора спекла дуже смачний банановий кексик. І ще робила хумус з нуту - смакота ще та :-) тішуся.