вівторок, 28 листопада 2017 р.

Кінець осені. В очікуванні зими. Хатка

Останні вихідні осені видались дуже домашніми і затишними. В суботу дітки з Тариком багато гуляли, поки я збігала в центр по всілякі творчі матеріали. Другу половину дня ми присвятили звільнянню прстору в дитячій для нових іграшок) Так люблю, що наша хатка постійно росте разом з нами. Тепер відчули, що перед Миколая і днями народження потребуємо звільнити трохи місця, перебрати іграшки, якими дітки вже не бавляться. Перебрали їхні малюнки. Винесли купезну паперу, яку ввечері урочисто спалили в мангалі на подвірх, подякувавши за ідеї, звільнивши простір для нових, для нового. Ми побачили, як багато всього творимо. Дітки говорили, що малюнки полетіли до дідуся. 
А на наступний день Любко намалював ось ці малюнки по обидва боки від вікна 

 Це вже ми з Меланкою творили в понеділок осінню композицію, аби за чотири дні попрощатися з осінню.
 Ранок вівторка. Сніг вже справжніший, кірочка на калюжах
 Кольорове панно від Любка - грушки-батьки і сливочки -діти
 Любкові мандали біля його ліжка
 Втсьавки над столами
 Пушочок в дитячій. Книжкова шафа майже порожня. активно читаємо книжки з бібліотеки, аби з настанням зими постаити до шафки зимові книжечки
 Меланчині чудові іграшки з фетру. Меланка малює ескіз, Тарик допомагає їй вирізати деталі, ставить крапочки для голки, Меланка сама зшиває циганською голкою з нашою невеликою допомогою. Ляльки виходить пречудові. то якраз в суботу накупила силу-силенну фетру, аби зробити на початку грудня ялиночку і іграшки на липучках для Яринки. шитимемо з дітками

четвер, 2 листопада 2017 р.

Наш Самайн

31 жовтня хотіла аби було неквапливо, без роботи, поспіху, аби було всміхнено і спокійно. то не все вдалося, звісно. але як сказала, Софа, ти говориш як мій психотерапевт. отож, як психотерапевт сам собі, я робила гарні фото нашого дня, ловила миті


 моє прекрасне голубооке дівчатке (голубооке, в мене?! досі не віриться) возик я зацінила і вже люблю. а ця чудова квіткова курточка від Софійки, зо шо я їй шалено вдячна


ходили на нову пошту, забрали кремчик від Олесі, книжчи віж Слави з Дніпра з цією листівкою, яку я хотіла і вона до мене прийшла. то певно якийсь знак) Всесвіт мене любить)

а потім робили прісні хлібчики які потім дууужк смакували з хумусом. Меланка майже все сама розкачала
 Яринка після сну, навіть слізоньку видно
Було дуже вітряно. вітер вимітав все старе. щоб прийшло нове

а ввечері була хатка з коців і страшна історія від тата

"Мені подобається наш домашній хеллоуін" - Любко

мабуть, я таки переглянула своє ставлення до цього дня