Коли вже коли? Сьогодні вже 13. Я так настроїлась на раніше, що тепер важко дочекатись. Вчора чулись і бачились в скайпі з Коцьою і Йонасом. Діти безперервно по нас лазили і робили все, щоб почутими були лише вони😃

В неділю мене боліла голова, погано спала, настрій в  дупу і нетерплячість страшна. Ми поїхали на дн ВСЛ а потім завезли дітей до батьків. І мали неймовірно гарний вечір.

Спочатку я годин дві відлежалась у ванній. Живіт хватало так,що ми вже засікали час. Їла і пила теж у ванній. так хороше, коли про тебе піклуються. потім ми подивились фільм про оргазмічні пологи. запалили свічку, включили гарну музику. тарик зробив мені масаж. я парвда не заснула і тусила ще десь до першої чи пізніше, а вранці прокинулась до світанку і читала. але стан був казковий. я ввійшла в якийсь такий внутрішній затишок і тепло. перестала боятися. так хороше бути вдвох. на одній хвилі. в якомусь позачассі. бо пологи, як про це говорилось в тому фільмі - то великою мірою про секс. це сексуальне переживання. коли по нас тлумляться двоє дітей, то дуже важко це пережити. то ж вечір неділі був дуже цінним. і секс - то ж не обовязково про проникнення. це про близкість, доторки, уважність. про налаштованість один на одного. 

вчора Тарик залишився вдома. і це бул хороше. ми забрали дітей додому. вони як завше після перебування в бабусі шаленствували. але мені було погідно. доскладала сумку в пологовий) вже вкотре. я ще ніколи не була такою спакованою))) знову почав падати сніг.

а сьогодні сонячно. чекаємо Тарика. щось мерзну і троха стан такий простуджено-грипозний. 

на зустрічі по пологах з доулами, вони говорили про свій якийсь секрет, щось таке, щоб настроїло на внутрішнє аглиблення: запах, музика, прикраси. мене цього разу як не дивно настроює Outlander)) думки про близкість. той фільм - такий собі ключик. ох, мрію, щоб в пологовому якось зануритись в себе і щоб все йшло природньо. щоб ніхто не втручався. щоб відчувати близкість Тарика. 

Outlander - моя любов :-)

Раз на рік  я присідаю на серіал.

Цього разу мене захопила американсько-англійська сага про кохання на фоні шотландських краєвидів та подій 18 ст.Така дуже романтична, з еротичними сценами, і такими гарними сукнями. ну і мужніми чоловіками в кілтах) не думала раніше, що мені таке сподобається) а таки сподобалось)

проковтнула перший сезон. другий дивилась вже повільніше. зате потім ночами прочитали ще дві книжки, які розповідають про подальші події.

Такий в мене зараз дуже романтичний настрій. 

Бо я подвійна дівчинка)

Бо поруч мене чудовий чоловік, до якого так хороше пригортатися холодними ночами.  а вдома в нас справді свіженько. + 16

і мене це страшенно тішить)

Любко: - Мамо, а нащо ти губи червоним малюєш? Тепер ти не мама а жінка?
Меланка: - Я принцеса і хочу на коні їхати з принцом.

wow-моменти, як каже Надійка Гербіш, нашого сьогодні. (це значить, що в житті все далеко не постійно wow, і для того wow треба добряче попрацювати, щоб воно було)

Горох з капустою

В голові думок натовпами, а записати їх наче трішки боюсь. Здається, що як засяду - то кінця-краю не буде. Почну з фото.

Франик. Урбан кафе. дуже атмосферне місце. І люди там такі світлі. І це фото мені дуже подобається

Я вперше була два дні без дітей і без чоловіка. Вирішила собі не напрягатися щоб там не було і не напрягалася. І то був гарний досвід. Можу, якщо хочу.

Четвер в нас тепер сімейний день. Тарас лишається дома,  а працює в суботу. А в суботу з дітьми можуть підстрахувати бабусі. то ж в мене вільний день. Цієї суботи мала десь 6 годин часу дома, то спочатку навіть не знала з якого боку до них підійти. В результаті зробила фото котасиків, як планувала, приймала 2 годину ванну з книжкою і просто читала. І таки змусила зробити собі маску для волосся. 

CoTasi.  Я таки це зробила. Правда, без Тарикової віри в мене, мабуть, до кінця б таки не довела. Мені подобається постити гарні картинки і писати щось хороше, але наразі дуже дальше це не зайшло :-) ну але я тішуся, що вони є, бо вони такі милі :-)

Ще з новенького. Написала дві рецензії для "Кани" на кінофільми. Дрібниця, але приємно. Рецензія на "Розмальовану вуаль" навіть підштовхнула прочитати книжку, на основі якої знятий фільм. А в четвер маю мати заняття з французької. Дещо хвилююся, бо все ж таки чотири роки пройшло, як я когось вчила, але це хороша нагода згадати як воно є :-)

Весна - гарний час для починань. Вперше пророщувала пшеницю. Була на майстер-класі з випічки бездріжджового тіста, тепер спробую сама. Вже купила житнє борошно грубого помолу, вчора спекла дуже смачний банановий кексик. І ще робила хумус з нуту - смакота ще та :-) тішуся.

як мало треба для щастя

В нас сьогодні свято. Тарик сьогодні дома) і ми всі щасливі-прещасливі. Навіть незважаючи на те, що Меланка-капризуля, бо смаркає і кашляє і мала вночі температуру. Хлопці з'їздили на закупи, Меланка поспала, я попила собі чаю з книжкою на підвіконні, намагаючись просто ні про що не думати і радіти. 

Прекрасний сонячний ранок разом

і оранжевий захід сонця

Перший вікенд удвох за останні чотири роки :-)

Офіційна причина - тре прокатати до Польщі нашу польську візу, з якою ми їздили до Болгарії. Взагалі, ми планували грандіозну мандрівку з дітьми через Краків, Чехію до Берліну, зупиняючись у друзів. Але цієї зими вирішили таки цього не робити, натомість обмежились скромненьким вікендом у Кракові :-) Удвох. Я дещо хвилювалась, що лишаю Меланку, яку ще годую, та й, зрештою, просто не звикла бути без дітей. Але то виявилось так класно, так сподобалось, що мені тепер мало.

Відкинувши варіант бла-бла кару, поїхали власним авто, різниця виявилася не надто великою, а комфорт значним.  І яке то задоволення їхати поруч коханого чоловіка, розважати його розмовами, годувати шоколадом і мандаринами. Туди їхали через Грушів і намотали зо 50 зайвих км, бо орієнтувались по GPS і не звернули уваги на знаки, що частина автобану тимчасово закрита. Ранок, туман, автобан, ні живої душі довкола. Але вдвох то якось веселіше ніж із двома невиспаними, а тому невдоволеними дітьми. Загалом відчуття свободи без дітей п'янить. Гуляй скільки хочеш, їж що хочеш, не спи скільки хочеш, говори з ким хочеш. Не потрібно постійно бути готовим. Можна просто розслабитись. Корисний досвід :-) З малими дітьми мандрівка схожа на випробовування міцності нервів батьків і весела тільки в тому випадку, якщо ви маєте почуття гумору. Почуття гумору ми маємо, то ж дуже тішимося нашимм спільними мандрами, люблю це відчуття відкривання нового для дітей. У Вєлічку і Ланцут поїдемо вже вчотирьох. 

Мене ця подорож настільки розслабила, що я блаженно посміхалась усім перехожим і була геть усім задоволена. Мокрим дощем і мокрим снігом. Мокрими стомленими ногами. Можливістю просто йти, багато ходити, говорити про житло, розглядати людей, дивитись на річку, заглядати крізь шиби у затишні кав'ярні, приміряти в уяві сукні з вітрин. 

Друзі, в яких ми ночували, були нам так щиро раді, що від цього було дуже тепло. Бо це важливо відчувати себе бажаним. Ми мали можливість трішки більше поспілкуватись, бути неквапливими, хоча темп мандрівки все ж був швидким. Просто відсутність отого постійного нагляду і догляду за дітьми - то таки значний бонус. Неділю розпочали із прогулянки лісом-парком із величеньким озером одразу ж біля будинку, де ми жили, і це в 20 хв пішки від центру міста. Отакого мені добряче бракує у Львові. Лісу і води поруч. І можливості піти до міста поруч. Одразу собі уявляли, як там класно по набережній роверами їздити. Несподіванкою стала проблема смогу у Кракові, це, звісно, жесть. 

Ото й усі фото. Більше ми не робили, не хотілось та й погода була не до того. Siedlisko - рідне село моєї бабусі. Книжку знайшла на затишній книжковій поличці в ресторані "Morela", де ми вечеряли. 

Дуже рекомендую ресторан "Pod Wawelem". Особливо батькам з дітками, там зроблено все для того, щоб вам там було затишно і зручно. Жива музика і дуже жива атмосфера, одразу нагадалась книжка "Як я обслуговував англійського короля". Кухня дуже така польська :-) багато м'яса і великі порції. То геть не моє, але мені там дуже сподобалось.

А ще дуже вдячна Тоні, що пішла з нами в Теско. Бо ми його зацінили і тепер шкодуємо, що купили так мало, щонайменше гранат треба було брати більше, бо ті дві, що купили, вже і з'їли. І Jogobella - ще той ням-ням.

Мораль цієї байки - мандруйте! З дітьми і без. Пішки, машиною і чим можете. І ставтеся до всього з легкістю. Діти, до речі, були вибавлені бабусями, дідусем, дядьками і тітками, і були би геть не проти, якби наша мандрівка протривала довше. 

Драконофеєрія + гарбузик

Цього року родзинкою святкування став театр тіней про острів драконів, який підготували Тарик з Любчиком. Народжувалась, як і все у нас зазвичай народжуєься, спонтанно і поступово. Спочатку один Беззубик для Любчика, одразу є другий для Меланки, а потім пішли декорації, великий дракон, Сарделька. А ще у них рухаються завдяки дідусеві крила і щелепа у великого. Любко наразі не дуже зашарив, що то треба дивитися на тінь, мотлошиться драконами по повній :-) дітиська всі дуже зацінили. А я поробила троха гарних фото. Меланка, після того, як Любко її вкусив, кріпко заснула і ввечері була як огірочок. А Любко підвечір вже дуже розбуянився, але він настільки підріс. Дорослий хлопака - чотири роки як-не-як :-) Тішуся як слон. 

Коханий забацав ще неабияке меню. Сьогодні жартував, що з мене тепер потрібно буде стягувати податок за розкіш, бо маю приватного масажиста і кухаря, та й шофера, докинула я. Живу, як у Бога за пазухою. Одним словом, родзинкою був неймовірно смачнючий запечений гарбузик цілий із рисом приправленим всередині, зупка-пюре із картоплі з пореєм, різні сири, налисники зі шпинатом, смачнючі салатики і на десерт сирний безвипічний торт. Я допомагала на різально-миючо-підсобних роботах. Встигла погуляти з дітьми, а ввечері навіть покупати. Що то значить - злагоджена команда :-) А сьогодні такий сніжок гарний падає. Мрію зїздити до ялинки в центрі, покататись на санках - ото найближчі плани. А там Різдво і Коляда :-) Аби тільки всі були здорові. І щоби на Коляді був перкусист :-)

Миколаївське

Миколайками я завжди починаю запасатись наперід і страшенно це люблю. 18 числа з пластунами їхдили в Лопатин, і поза тим, що за три дні до того небуло автобуса, бракувало хлопців, і я нервувала, все пройшло як по маслу, автобус був гарний , великий, комфортний із чудесним водієм, якому я страшенно вдячна. Всі підготувались, людей було достатньо, і все пройшло люкс, і я дістала задоволення, бігаючи по класах, і роздаючи подарунки з ангельськими крильцями. 

фото Юлі Чванькової

По дорозі додому ще знайшла симпатичні прянички-сніговички для діток.

Омріяні саночки. наразі катаємося дома і мріємо про сніг

Меланчині лялі від Каті-чарівниці. Вживу вони ще більш мі-мі-мі. Хлопчик вже без рук (то пришивабельно, та все ж обідно, Меланка наразі ще не дуже до таких іграшок, а може то взагалі не її :-))

Ну і ще кретки, книжечки, кіндери, прянички, колготи-шкарпеткки. Моє миколая вийшло для мене надутим і слізливим, ну бо я - така я :-) геть мені було безрадісно класти собі собою ж куплені книжки та цукерки з роботи. Забули ми з Тариком, що обоє неідеальні і понадувались один на одного. Але то в нас швидко проходить, на щастя. Вже у суботу після школи Монтессорі діти затусили в бабусі, а ми поїхали додому. Коханий прибирав, а я залізши під коца читала свою "Енн" і пила смачнючий миколаївський чай (десь більше тижня терпіла, бо вже був припасений з "Колоніальних товарів").

Рідні потішили горою подарунків. Дуже тішуся новою вишиванкою, старим намистом, позавчора привезла від мами тканину, ще раніш подаровану бабусею. Тканина розкішна. Вже уявляю, яка з неї буде бомбезна спідниця до строю. Після свят тим займусь, щоб до Великодня встигнути :-)

Такі гарні МИ

Наша чи не перша фотосесія. Для доброї справи. Сподіваюся, з того щось вийде. А наразі маємо гарні фото від чарівниці Юлі. Потішимо батьків, бабусь і дідусів.

п.с. треба собі помаду купити, а то вже молодиця, а губи нема чим підфарбувати)

Може я звісно страхопудка, але вирішила на трошки зробити блог закритим. Попишу тіко для себе, коханої)))

Вчора було 11-те день народження равлика. Як не дивно, а я умудрилась вранці заспано все забути, і Тарик мені зробив справжній підобідній сюрприз. Тепер маємо два квиточки на Садовську з Курбасами))) і ще круасанчики - ням-ням, тобто їх вже немає, але були, то факт))) А ще на 30 число два квиточки на "Лісові пісню". А в суботу ми ходили в кінотеатр на "Поводиря". І обідали в "Одиничці". Ото два місяці минуло, як ми приїхали з моря. І вже двічі в кіно на українському кіно. Гарному українському кіно. 

Надворі стало нє по-дєтски зимно. Сьогодні заледве півтори години відгуляла з дітьми. Зимно було мені) 

Меланка розмовляє справжньою дитячою мовою. Топи - ноги, на руці - на ручки, амка - їжа, їсти. Останнім часом їй полюбилось слово "жінка". І не злазити з рук. Мій ниючий наручник) Заснула на прогулянці. 

Любкові дуже подобається плавати. Геть перестав боятись води на морі. Басейн - то улюблена зараз тєма)

о,о. а ще маємо перший лист до Миколая! Вчора написали-намалювали. Любко справді написав сам - переписав слово "ангелик" з абетки, намалював ангелика, намалював саночки з рулем, про які мріє і сніг. Ще обвів слова "саночки" і "миколаю". Ось такий перший, проте вже цілком дорослий лист. До Миколая місяць)))

Зараз дуже модні всілякі семінарі та майстер-класи. Але мені щось геть нецікаво семінари типу "як усе встигати з дітьми" і т.п. Якось інтуїтивно роблю усе. І мені так затишно. Не хочу слухати, як треба) І що то таке оте "усе")))

Чищення горняток вийшло затишніше, мабуть тому, що нас разом з майстром було троє, то ж і поговорити вдалось душевніше. 

Прабабине літо

Сьогодні шість років, як ми у шлюбі))) Планували гайнути вдвох у гори, але тиждень був таким насиченим подіями, що вирішили заховатись у себе на Зимній Воді та запросити гостей. А погода неймовірно розкішна! Покатались з дітками на роверах по Рудно, по лісі, купили рибки і винограду. Тарик оно чарує на кухні. Меланка заснула, натомившись, а Любко підстрибує в радісному очікуванні гостей. Хороше...

Вранці всередині працювала бетономішалка, яка там мішала-колошматила мене, а ото після прогулянки так вилагідніло, що вже... 

8 листопада. Неймовірно тепло і погідно. Муха дзижчить, навстіж розчинений балкон. Пере наша нова гарненька пральна машинка)))

Тиждень справді ще той вдався. Вівторок - концерт Dakh daughters, середа-четвер-п'ятниця - майстер-клас з Наталею Пархоменко + збірка до Миколая з Грициками (тобто мало бути не лише з Грициками, але вийшло як вийшло, тобто на краще ;-)).

Навіть не знаю, що з того приносило більше радості та емоцій. Концерт? Співання? Грицики? :-))) Кожного дня збувалося бажання. Бажання піти на цей концерт + потриндіти з Анею. Концерт затримали, і ми 40 хв проговорили, що я аж забула, чого ми власне прийшли. Dakh Daughters для мене - суцільна насолода))) І візуальна, і емоційна, і інтелектуальна. 

Курбасів люблю дуже-дуже. І такий майстер-клас - теж збута маленька мрія. Хоч мені і було мало) Зате мені вдалося: домовитися з усіма і зібрати потрібну кількість людей, а це було не так легко. Було, правда, і те, що мене засмучує, чого до кінця не можу ні відпустити, ні зрозуміти. та приємнощів було однозначно більше. Зрештою, хвилі всередині ото тільки починають влягатися, я ще не встигла всередині того всього обійняти. 

Побачитись в "Меделіні" з Грициками теж додало снаги, щоразу хочеться їм говорити, як я їх люблю, яка кожна з них яскрава і неймовірна, як радію їхнім посмішкам та розповідям. 

Тиждень тому, в суботу, ходили з дівчатами в гончарну майстерню ліпити горнята. Враження двоякі. Бо майстер доволі своєрідна людина, мені не було надто затишно. Однак я спробувала гончарити на крузі. дуже хочу, щоб ми таки собі дома таке зорганізували, бо це дуже важливий досвід. мені важко наразі вловити це поєднання сили і ніжності, коли потрібно впевнено вести глину за собою, знаючи що саме ти робиш. Оце поєднання сили і ніжності - це той самий тонкий баланс що й у любощах. Відтак гончарення на крузі - дуже еротичне. Щось схоже, думаю, у прирученні коня. Впевненість, сила і ніжність. Цієї впевненої сили мені бракує.

І це ще не всі приємнощі. В Тарика нарешті є ноут :-) А у вівторок у нас в гості приходили дві чудові мами з дітками. І так гарно тішились нашій хатці. Я троха підприбирала і напекла гарбузяних млинців. І ще не навчилась приймати компліменти. Та й думок безліч народилось, але я й так розписалась. Добре, що всередині трішки заспокоїлось. може то бетон на який фундамент замішувався?

Люблю

А взагалі я хочу ось уже кілька днів написати, що літо перепливло морем в чудову осінь, таку напоєну теплом, кольором, Любов'ю (якось само написалось з великої літери, хотіла виправити і подумала "а нащо?вона ж така і є - велика"), що аж дух забиває.  

Риби, повсюду риби. Меланка постійно просить малювати саме їх "Липи, липи" :-) Символічно.

Мій коханий стражденний через зуб Тарик просить в Меласьки цьом

Мій сильний, сміливий, добрий, розумний син

Моя розбишацька доця, яка любить співати і танцювати, і яку неможливо не любити

Люблю приносити людям радість. Ще коли не мала своїх грошей, то найбільше мріяла мати їх для того, аби витрачати на подарунки друзям

Black and white