субота, 12 серпня 2017 р.

Це так кумедно, що мені зазвичай достатньо самої можливості а вже отримання чи володіння бажаним не є необхідним.
вчора знайшла місце, де можна потанцювати надворі. і музика хороша. і з Тариком домовилась. 
але спека убивча. і після поїздки в поліклініку з трьома дітьми на танці вже розхотілось. щей пурги всілякої понавислуховувати. ррр 
то ми ввечері поїхали на джерело. набрали чистої води, походили по воді. Яринка теж занурувала ніжки, певно якби вона бігала, то запригнула туди б з розгону. її зараз з води не витягнеш. сьогодн ірятуємось на балконі в мисці з водою. 
чекаю понеділка, аби подзвонити остеопату. щоб подивився дівчат. Меланка часом криво стоїть, ймовірно зламана нога таки дала своє попри масажі. а Яринка вперто не сідіє, повзе однією ногою і нам дали направлення до ортепеда, бо ніжки до кінця не розводить. хник... мені все частіше хочеться винця чи мартіні. і так щоб виговоритись. вік дається взнаки) ну і троє дітей
я майже зовсім не памятаю, як то було коли Меланка була така, як Яринка. мені той перший її рік наче вишибло. невже було так важко?

ну але я хотіла розказати про вечір. на джерелі було дуже хорое. і це було правильне рішення - поїхатии туди. 
а потім ми влаштували вечерю на балконі. і було дуже затишно і хороше. 

четвер, 10 серпня 2017 р.

певне це слово таки від тата. "муцуватися". так зявилася дитинка-муцу. бо в Тарика, який раніше цього слова ніколи не вживав воно засоціювалось з яблуком муцу, хоча я дос ідо кінця не йму віри, що таке яблуко таки існує) то ж тепер в нас Яринка "яблуко-муцу", "і я вас заМУЦУ"

Тарик навіть жартував, що ми собі як мінятимемо паспорт, то поміняємо прізвище на Муцу, а заразом і імена: Тарик Муцу і Тася Муцу. звучить екзотично

Яринка виростила сві перши зуб в останній день на Козаках ( 5 серпня). гарно їй пішли всілякі шишечки і пісочок, зуб можна сказати, виріс сам. взагалі, їй там дуже подобалось. і дуже полюбилось купатись в річечці. а ще як облизує Чуя. був рай для малюка.

дитятко вже почало більше вставати на колінця, а не лише повзти волочачи ноги як ранени солдат (дуже мені сподобалось це порівняння Шипівдича) сбогодні вже наче й рачкувати пробувала. а от сидіти не сидить ніяк.

Меланка сьогодні захотіла залишитись вдома, поки ми з Любком ну і з Яринкою ясна річ ходили на нову пошту. а за той час дуже хотіла прибирати. порозкладала н акупки висушений одяг і поприбирала в дитячій. сказала мені, що вона мені допомагатиме завжди-завжди, коли я стомлюватися. мені якось від цього сумно. наче я не справляюсь. ((( вчора попросила Тарика залишитись вдома, бо так мені було слабо, що не хотілось з ліжка вставати. а сьогодні так хотілось когось з дівчат видзвонити, щоб в суботу на каву сходити. але всі або не у Львові або ще щось... ех, такий настрій сьогодні що фу. додивилась "Дівчат Гілмор" останній сезон. хочу таку подругу, яу Сукі) хочеться понити. сьогодні спалила, потім пересолила а в результаті викинула ту гречку. зате зробила морозиво. і прийшла мама з купою смачностей. вона за мене переживає. 
а ще я не хочу вчитися їздити на машині. і переживаю за Любкову школу. і хочу аби вдалась мандрівка а часу на неї залишається так мало як і місця в машині для мене поміж усіма кріселккми. ех...

Меланка почала значно краще вимовляти р. зате щось собі таке придумала, як заїкання - повторяє часом останні склади слів. я стомлена мама. яка дуже старається. і часом радісна і весела, уважна, ніжна. часом схожа на тигра. мені сумно, коли діти мені кажуть, що хочуть, аби я всміхалася. невже я так мало всміхаюся? ох...

мої найближчі мої найлюбіші
все буде добре. просто часом важко





субота, 1 липня 2017 р.

наш червень

Червень почався книжковим форумом та леополіс гран прі. почався Меланчиними невдалими пробами в бвлетну школу) виявилось, що в школу хотіла ьаки більше я, і мене зачіпило, що зі всіх діток Меланка єдина вибігла з заду із плачем. ну і стала злитись за це на себе. що в мене стільки очікувнь. відстежила і присікла. але не факт, що ще десь не вилізе.
наступні вихідні була Дивогонка. Меланка цього разу свідомо захотіла взяти участь,і не пердумала, хух) було кльово. Любко здобув третє місце, з чого дуже тішився бо останні рази мав кілька разів четверте. і я дуже тішилась. взагалі дуже розчулююсь таким речам. 
Для історії : весна цьогоріч вдалася чкась зимова, а червень такий весняний. то у Львові жартуюсь зараз так: весну перезимували, то і літо перевеснуєм) а ще у Львові купи сміття. то ж позитив у тому, що в спеку це було б взагалі ужос-ужос, а так Бог нас береже) шукаємо позитиви, одним словом.
Найблільшою подією червня став, мабуть, наш табір на подвірячку. і хоча він тривав лише 4 дні, але був насиченим і повчальним для мене
почалось з того, що хотіла Любка зголосити н аденний табір на левандівці. але потрібно було забирати о 15. ото ввечері розповідала про це Тарикові, а він каже: а чим Зимна Вода гірша за Левандівку? давай робимо табір на подвірї. я така: - та нє, то треба підготуватись, я  малюком не зараз не втну, якісь відмазки почала шукати, давай наступного року,  кажу. а потім думаю: е ні, так діло не піде, є ідея - треба її втілювати. і ми втілили)
один з висновків і навчань цього червня: робити вже те, що придумав, чого хочеш, і не відкладати в довгий ящик. мудрість не новп і всім загально відомо. але знати це одне, а "прочуствовать" і почати втілювати - то є зовсім інше.
Нас було зовсім небагато і це було добре. Була моторчик і ларєц ідей Христя Слободяник, в якої мені є чому багато повчитись. Спочатку ми собі уявляли якусь мега насичену програму, але з початком літа розслабились і то був правильний підхід, я так вважаю ;-)) 
Перші два дні було з нами 4 мами і 11 діток, останні два дні 3 мами і 8 діток. Перші два дні ми тусили на подвірї, натягнули тент, зробили хатку-халабуду, Христя повісила прапорці.
За харчування відповідали ми з Тариком. гтували щодня два перекуси і обід на дві страви. Готував майже все вранці Тарик. а ще привіз в понеділок вранці сіна, яке ми видхвониди напередодні. що для нас нетипово - робити не заздалегідь, але тепер по-іншому просто не виходить. тому або так, або ніяк. 
програму придумувала і проводила Христя, книжечки читала Софійка. в нас вийшло 4 вікові категорії. 
В Яринки в понеділок вранці трішки піднялась температура, але вирішили нічого не переносити. вона багато спала, їла, відпочивала і помаленьку собі видужувала. мене розібрало в четвер вранці, але тоже нічо. Меланка ще досі підшмаркує. 
У віторок ввечері на мене так жостко наїхали сусідки. що мене дуже вибило з колії, зате дало багато поживи для роздумів та грунт для росту) наслідком стало те, що тепер мені не надто затишно на подвірї через неприязнь. маю надію, що то проходяще.
в середу в нас була перерва пр плану. і дуже вчасно, бо було добряче холодно. а в четвер і в пятницю ми тусили в лісі на Рудно, де нас теж не вельми гостинно зустріли. решта фото в Тарика на компі, ніяк ще не закину

феєчки літо, зима, весна


смачнючий сирник від бабусі

в перший день майстрували кораблики, він був найтеплішим


наша "циганщина" за словами сусідки

Меланка дуже тішилася дружбою з Ксенею
загалом той інцидент з сусідами дуже вдало висвітлив мої слабкі місця
Любко дуже багато плакав, особливо в першій половині дня. дуже важко йому контролювати емоції зараз.

це фото люблю найдужче. такий радісні. такий рослаблений Тарик. цей місяць був непростий. такі миті ціную і ловлю

після табору вскочила одразу в підготовку до ярмарки на Сихові. це була перша ярмарка. був день напрйженої підготовки. гадаю, це того вартувало. я направду вдячна Богові за кожен день. щодня навчаюсь помічати так багато його дарунків.
 деревяні стелажики із випаленим логотипом змайстрував мій коханий майстер, який поки я пишу тут своїопуси, попутно розважаючи Яринку, міняючи підгузки, годуючи, надворі з дітьми.
 в нас тепер вдома більше вазоночків, і я їх дуже люблю. а ще 4 яблуньки, малинка, ожина, і трохи на балконі. то для нас великий поступ. а головне, що мені це дедалі більше починає подобатися.
  на балконі після ярмарки. нам з Меланкою тепер не так просто і гармонійно, як було до народження  Яринкою, але ми вчимось. вона дуже виросла за цей рік. сподіваюсь, що я теж.
Тарикове день народження ми відверто прогаменували.
зате нам вдалось трішки посвяткувтаи з друзями у неділю.
Любчик той тиждень ходив на денний табір в Мадагаскарі "Науки і професії". було окрім нього лиш троє дівчаток, і аони майже увесь час хімічили, то ж син був у захваті і ходив із задоволенням. тепер знаю, що є місця, де він може бути із задоволенням і без нас.

+ курс масажу для Яринки в Олі


Теребежі - 5 (2017)

Цього року ми впяте в Теребежах. Кожних черешень-вишень, відколи в нас зявилась машина. Ото а останій рік не написала, а цьогоріч таки ввірву хвилинку для хроніки. бо я це люблю)
Перші три роки тут

Цього червня вдалось вирватись лише на неповних три дні, повертатись додому було шкода, сонячних фотографій мегатонна, світлих спогадів лантух) З нами їздили Оксана з Орисею, то ж малюків було вдвічі більше. тому фотографій буде теж мегабагато, я  вибирала звісно, але вони всі такі-такі)))
Катання на тачці - обовязковий атракціон

Світлооокі. В цих малючок попереду, сподіваюсь, багато спільного веселого затусу)

З глини цьогоріч ліпили пічку. і смажиди на ній мяско. а потім ще вишкрябали орнамент і розмалювали
 Ввірвала Тарика на 10 хв фотосету, аби зловити вечірнє світло, яке там особливе


Атракціон втрьох
 І спецефекти для старших

 Фото для історії. так, після 6 місяців Яринки Меланки таки навчилася смоктати і часом в нас отакий тандем. не часто, я б не втяла, але часом є, то факт

Зїздили в Олеський замок

звідти теж дууже багато гарних фото. багато мене, бо я собі подобаюсь і буду собою милуватись) 

  

гарно, нє?
 а це фото взагалі одне з улюблених

 Меланки була аж в одному залі музею, далі попросилась надвір. добре, що ми вже з досвіду лишили одного дорослого надворі. то ж Тарик робив фотосесію Меланці з равликом. здається, вона таки його не цілувала)))



  якась така дуже  Італія мені. замкове подвіря Олеського замку



і в Меланки схоже фото з піврочку є. тільки на дивані. Яринці дуже подобалосб на кариматці на травичці

Меланка ще той йог. 

піч у всій красі. розмальовував повністю Любко. і виставляв гарно багочки для фото - в мене навчився))

 ще один вечірньо сонячнйи фотосет. моя улюблена місце для фотосесій

ну шо тут додати)

ці двоє сильно підросли. і хоча все далеко не гладко, але вони є, ми є. 


 на аватарку)
 на черешні)
 ці емоції безцінні

Покататись на тачці - done
Поліпити з глини - done
Зїздити в замок - done

а ще сонячна фотосесія, баняки ягід, які ми привезли зі собою, цьогоріч ходити в мандри лінувались, нам було дуже добре на подвірї. ну ф троє малюків то не хухри-мухри, і лише три дні. і зоооорі. а ще гуділи бджолами і пахли липи. і гроза. ух. танцювала під дощем. діти з Тариком спали в наметі. а ми ловили-ловили миті разом)

понеділок, 12 червня 2017 р.

Через три дні Яринці пір рочку. а в нас знову червень)) Червень для нас важкий місяць. ото відколи Любку півтора щороку червні якісь дахозривальні. 
сьогодні перед сном плакали усі троє. якась просто купа емоцій пре нагора і ми не вміємо з тим справитися. миз Тариком дуже втомлюємося. і робимо багато дурниць, мабуть. а потім знову настає новий ранок і ми стараємося, щоб в новому дні було більше любові і прийняття. але воно не завжли виходить... мені дуже хочеться вірити, що все так не буде. бо воно ж потім усе забувається і памятаються гарні моменти. вірити, що наші діти виростуть щасливими і сильними. Вірити, що ми вибудуємо такі стосунки, що їм хотітиметься до нас повертатися. що дім - це там де тебе люблять й приймають. ох...
цього тижня останнє заняття з практичного курсу у водійській школі. н аершому занятті в мене було таке відчуття, що в моїй голові геть не лишилося місця на щось подібне. хоча я далі геть не уявляю , як вчитимусь практитию
сьогодні й перший день нашого табору на Зимній Воді. 
всього так багато, що я не встигаю цим насолоджуватись. емоції теє зашкалюють. і слова всілякі лізуть зайві. хоч добре, що можна взятив обійми і просто бути. гоадити по спинці і говорити, що люблю-люблю. хоча часами відчуваю просто втому і бажання кудись утекти. мабуть, це виснаження, яма, яку просто треба перейти.
Яринка - чудова. не знаю, яке слово ще їй підібрати. вона вивертає мене мякеньким навиворіт і гладить своїми рученятами. я б її носила, пестувала і  рук не випускала. хіба дуже часом) 

четвер, 16 березня 2017 р.

Моїй солодкій муркотливій дівчинці вчора було три місяці. Вже десь майже рік разом)). Вона такою пампушечкою зробилася. Останні вечори хоче засинати на руках а не в ліжку  цицьою. така чудова. стає схожою на Меланку маленьку. хочу, щоб очі в неї були голубі, як в Тарика з Любком. щоб в мене одне дівчатко було карооке а одне синьооке. 
думок і всього так багато а писати ліньки, краще піду обійматися)

пʼятниця, 3 березня 2017 р.

Меланка вчора зломала ногу. на майданчику в парку культури. якось так просто. ми думали, що сильний забій, бо нічого не напухло і вона пальцями рухала і давала торкатись. правда поїхали в травмпункт, де нам теж сказали, що забій. але вночі вона сильно плакала і вімовлялась вранці вставати на ногу, то ж Тарик поїхав з дітьми на Орлика, де лікар знову сказав, що нічого не бачить. Меланка далі сильно плакала і вирішили ще для перевірки зробити ренген. і вже на ренгені стало видно, що є перелом але без зміщення.
так що тепер Меланка на три тижні в гіпсі, хоча я думаю, що все буде добре і знімемо трохи швидше. а ми з Тариком троха в шоці. таке собі дорослішання мега темпами. 
а мені так хочеться пригортати Яринку і читати далі свою сагу. і горнутися вночі до Тарика. Яринка дарує багато радості, будить в мені велику ніжність. так гарно зі мною розмовляє, лє і гє. жартую з нею, що вона вона маленька француженка -  ma petite fille gaiе qui aime le lait)) свариться: ме-ме-ме. у віторок почала трішки реготати. і в неї такі ніжні, лагідні інтонації. оце другий вечір засинає сама в ліжку приношу її ввечері, кладу на ліжко а сама йду ще щось доробити, приходжу а вона спить. відчуваю з нею сильний звязок, гарно висаджуємось, так хороше гуляти в слінгу, так люблю її гладити і з нею розмовляти. піклування про неї приносить мені тиху радість. мені не важко її носити постійно, годувати, висаджувати, гойдати.
мені важко вділяти себе Любковіі Меланці. я наче від них відконектилась. відчуваю, що це тимчасово, але совість мучить. відчутно, що дітям мене бракує. я себе пересилюю і обіймаю-цілую, говорю всілякі приємнощі. але попри те накриває і вони мене дратують, коли пищать, все розкидають, носятся по хаті, тролять одне одного. я злюсь, а воно тільки гірше. мені хочеться бути в  своєму затишному гніздечкуз Яринкою. і я розумію свої почуття. і їх розуміє Тарик, приймає, за що я йому безмежно вдячна. важко мені читати ті всі статті і знати, що все, що з дітьми відбувається, їхня повежінка - це ок, і знати як я маю поводити себе як зріла особистість. і не мати сили і бажання себе так поводити))))  
у вівторок ми поїхпли всі з дітками попрощатися з татом, було неймовірно тепло. повітря було таким духмяно весняним. прийшло дуже багато людей, багато тих, когоо вже давненько не бачила. тато влаштував, як сказавГриць справжній весняний фестиваль. я думала поїхати з дітьми додому а не бути до пізнього вечору, але не змогла. після девятої вечора намотувала кола з Яринкою в слінгу, заколихувала її, дихала, просто була.
хочеться поїхати кудись з нею вдвох і насолоджуватись цією близкістю. 
в Яринки виробився режим - вставати о восьмій, на ніч кластись о десятій. вночі так хороше спати. моя улублена пора тепер ніч  і наш корабель-ліжко.
в понеділок стояла перед воротами надворі, гуляла з дітьми. дивилась в яно голубе безхмарне небо і відчувала себе частинкою усього цього. така мить спокою і рівноваги, доречності всього.