Читане

 Владимир Кецманович "Feliks"

Купила собі цю книжку на форумі, ото тільки тепер прочитала. Читається легко і швидко. Автор - власник і редактор сербського видавництва "ВІА", пише статті і троха письменник, троха старший за мене. Події роману відбуваються у сучасному Белграді. Головний герой - Симеон Ракич, старий привабливий пройдисвіт :-) Роман написаний короткими реченнями, часто один абзац - це одне речення. Ця книжка - гарна розвага на вечір та, мабуть, не з тих, до яких вертаються.

І ще - люблю читати про Сербію. 

Однак наших улюблених з Тариком "Облудників" ще ніхто не переплюнув. Зрештою, обставини читання мають велике значення. А ми читали в мандрах, влітку, самі-саміські на цілий світ :-)))

 Олексій Огульчанський "Скарб солоного лиману"

Зачитувалась цією книжечкою для школярів у маршрутці по дорозі на майстер-клас зі співу. Відкрила для себе чудового українського письменника, шарячого природознавця. То ж і читання було захопливим. А що розповідь про приморські краї - то взимку у Львові читати вдвічі приємніше. Довідалась про всілякі примудрощі морських рибалок, про тамтешню рибу та звірину.

Люсі-Мод Монтгомері "Енн у Домі Мрії"

П'ята книжечка із серії про Енн. Ех, шкода, що вона так швидко закінчилась. Щось мені підкупає у цій книжечці. 

Мабуть, така чітка межа між добром і злом :-) Часом так хочеться, аби навіть коли складно, було так просто. 

Гарні описи природи. Я теж завжди замиловуюсь небом і деревами, звісно, таких краєвидів довкола мене немає, але ж цьогоріч ми були на морі - і, так, воно прекрасне. Щойно сьогодні небо при заході паленіло багрянцем, і згадала оте Любкове вертепне минулорічне "Небо запалили". 

Сподобався опис святкування нового року на маяку. Коли друзі різного віку так щиро танцюють, грають, розмовляють, просто мовчать разом. В місті довкола так багато людей, що ми просто закриваємося і уникаємо один одного, часто навіть друзі можуть спокійно розминатися у цьому морі. Щось не влаштовує - просто легко розчиняєшся у натовпі і спілкуєшся з кимось іншим, хто тобі зараз більше до смаку. Мені завжди якось наче незручно чи то боляче від такої безвідповідальності до по-екзюперівськи "приручених" людей. Такий собі вид споживацтва. Хоча я, ніде правди діти, теж таким грішу.

Юстина Соболевська "Книжка про читання"
Від цієї книжки я сподівалася чогось більшого. Хоча... І так незлецька. Дала можливість задуматись над деякими своїми книжковими уподобаннями та звичками. Довідатись про інші. Просто такий формат книжки незвичний і цікавий.
Я щось середнє між читачем пристрасний та галантним. Люблю закладки, однак люблю читати кілька книжок одночасно, деякі не завершувати, якщо вони мені не до душі, читати останню сторінку), на підкреслювання мене не вистачає, юо читаю швидко, наче поспішаючи (бо зазвичай не маю на це стільки часу, як би хотілося), можу читати у найрізноманітніших позах, уривати хвилинки, доки діти бавляться, зараз дуже люблю читати в маршрутці, коли кудись сама їду. Ото вчора прихопила книжечку поезій Целяна і натрапила на один дуже гарний рядок) 

І на десертик турецький фільм "Кохання любить випадковості". 

Романтичне і добре, акторка нагадувала дорослою Тамару з "Горгішелі" а дитиною дівчинку, що співає з татом. І головний актор - ще той красунчик. 

Під кінець трошка перебрали пафосу, але загалом мені дуже сподобалось.

Про любов

"Я вам тут таке смачненьке спечу, тому що я вас дуже люблю" - каже Любко, старанно вимішуючи тісто з піску надворі, притрушуючи пудрою з крейди. "Десь я таке вже чула" - подумала я і всміхнулася. Приємно таке чути та ще й впізнавати в цьому себе.

А потім підбігла Мелася і мене цьомнула. 

А я собі попри те прочитала чудову книжечку про любов: 

Йорген+ Анна= Любов

Купила своїм сестричкам, а вона така неймовірно мила. І обкладинка, і переклад Наталі Іваничук, і сама історія про почуття 10-річних дітлахів - той випадок, коли автор не заграє з читачем, а всьо по-чесному. 

І ще про любов. Ото ділюсь з кимось наболілим, а мені на те відповідають: а в мене не так, а я краще вмію дати собі з тим раду. То не дослівно, а як узагальнення. І виходить, що людина не слухає тебе і не чує насправді, що ти їй говориш, а одразу проектує на себе і пасує наче м'ячик, порівнює, показує. що он диви, а я краща. І стає від того незатишно. не хочеться тоді нічим ділитися. Та й я не краща: теж таким грішу. якось воно підсвідомо виходить. Ще не подумала, а вже бовкнула сусідці, що, мовляв, а зі мною такого не трапляється, бо я ось так і ось так. А хто мене про то питав? Всі ми хочемо просто, щоб нас послухали і не робили жодних висновків, просто чуйності, тепла. Любові. А я про шо. А ви про що подумали? :-)

Ну все, пішла дивитись з Тариком фільм "Люсія і секс"

Нова чудова книжечка для підлітків

Дзвінка Матіяш "День сніговика" (літературна агенція "Discursus")

Нова книжечки від однієї з моїх улюблених письменниць Дзвінки Матіяш. Цього разу для підлітків та ще й новій серії, у якій вже вийшло окрім неї ще дві книжечки. На презентації своєї книжки "Історії про троянди, сіль і дощ" у книгарні "Є" минулого книжкового форуму Дзвінка поділилася, що хоче написати окрему книжку про одну з героїнь. Я не забула і дуже чекаю. 

"День сніговика" - роман-антиутопія про стерилізоване від снігу, кольорів, природної їжі, сміху, дерев, снів і багатьох чудових і потрібних речей суспільство. Головна героїня Ірма і маленький хлопчик, які "скупані в снігові" мають особливу місію, про яку не здогадуються. Вони живуть в особливому Медовому місті, де тече теж особлива Медова річка, якої боїться сам тиран, який править країною. 

Книжка неймовірно тепла, наповнена простою магією: бабусині млинці, плетені шалики з думкою про того, для кого цей шалик плететься, очищувальна сила сліз.  Про цю магію і говорив чарівник Хаул Софі з "Мандрівного замку Хаулу". Цією магією може оволодіти кожен, в кого відкрите серце. 

Коли я читала цю книжку, мені постійно хотілося дякувати Дзвінці. За такий гарний і добрий текст, який до сліз в мені резонував. Дякую, Дзвінко!