Вчора день мені видався морально важким.   Але я не про це. А про те, що сьогодні день видався дуже гарним. І треба себе похвалити. Я поприбирала, купу всього попрала, зробила віночок (правда результат мене не цілком задовільнив), наготувала смакот. Любко мене похвалив. Сказав мені: "Ти так смачно готуєш, мамусю". Потім Любко згадав за ведмедиків желейних, яких ми привезли їм з Польші (такі милі - по два вкупці, тримаються за ручки, я їм казала, що то братик і сестричка), то він попросив, щоб ми купили їх ще, як війна скінчиться, бо Польша - то ж закордон,  а тепер все дорого за кордоном, бо війна. 

Дітки ліпили з солоного тіста, Любко нашив на будиночок вікна, а потім то розмалював і вийшло дуже гарно. Перед сном читала синові "Маленького принца" з ілюстраціями Єрка. Мені здавалося, що він ще замалий для цієї книжки. Але ні. Він вже готовий і до того словникового запасу і до тих ідей. Мені ця книжка взагалі видалась така сьогодні його. Бо він такий мій маленький принц. І тому я дуже тішусь. що він вже дуже круто ганяє на двоколісному зайчику, хоче лазити по деревах і валяється в болоті. Бо коли він такий серйозний і мудрий, мені часом лячно. А ще я пишаюся його словниковим запасом, таким дуже моїм: багато синонімів, різних форм слів, правильна побудова речень і водночас всілякі словечка типу круто, тусуватись і фотки :-) 

То ж день видався гарним, бо я цілий день не нервувалася і страшенно з того раділа. Мені важко дозволяти дітям екпериментувати і проявляти самостійність, коли ті експерименти провокують безлад і вимагають від мене часозатрат по їхньому усуненню, а ще робіння того, до чого я не звикла і не впевнена, чи в мене це вийде. Ще важко давати хід всім Любковим зацікавленням. Наприклад, давати їм мити посуд, Меланці прати поруч мене, Меланці малювати фарбами, Любкові фотографувати чи шити. Бо вони хочуть робити ВЖЕ. бо все довкола стає брудним і мокрим включно з ними. Бо фотоапарат може розбитися. А через те, що нитка плутається, Любко нервується і треба сидіти поруч з ним, не втручаючись. однак бути постійно готовою прийти на допомогу. Набагато простіше самій все зробити і казати дітям ""Це не іграшка", "Ти ще замалий", "Я зайнята" та інші з дитинства добре відомі фрази, які так і просяться на язик. І то треба зібрати внутрішньо себе в кулачок і цього не зробити. І воно все виходить. Часом зі скрипом. Але входить у звичку. Я не говорю більшості цих жахливеньких фразочок але от відмазатись люблю) типу: "Прийде татко, він з тобою зробить", "А може ми зараз помалюємо?" Тому й себе хвалю, що я сьогодні дуже молодець. Бо ті зусилля, які я затрачаю і та внутрішня робота невидима для стороннього ока. Про неї знаю лише і Тарас. Ці маленькі щоденні виклики. Маленькі щоденні перемоги. І поразки. При чому, для кожного виклики свої. Те, що мені дається тяжко, для когось просто і природньо. І навпаки, люди часто захоплюються в мені тим, що для мене є легким. Нас захоплює і інших те, чого не маємо в собі чи прагнемо здобути, яким б хотіли бути. 

Я от мрію почати пекти хліб на заквасках і використовувати більше житнього і всілякого борошна. Сьогодні вперше готувала маш. Мені сподобався смак. Маю ще неапробований нут. Ще попробувала гі. Як сподобається, то робитиму сама. Бо наразі ще не вирішила, чи мені подобається. Кожного ранечку п'ю водичку. Експериментую з оліями. В Польші купила лляну, то Тарасові вона зовсім не смакує. А нещодавно ми купили виноградних кісточок, то вона нам і до масажу дуже добре підходить. Люблю намішувати і заварювати усім трав'яні чайочки. тішить, що дітям вони дуже смакують і п'ють їх залюбки без цукру або просто воду. З харчуванням ще екпериментую. Шукаю свого. 

Надихнулась Оксаниним прикладом і почала скачувати гігабайти пресу) Виходить не кожен день, але мені подобається. Любко з Меланкою прмощуються поруч і теж роблять щось схоже. Мій тато це називав "мавпують". І це прекрасно. 

Взагалі, діти - вони такі чудові. Якщо розслабитись і просто їх любити. І просто бути щасливою. І світитися, наповнюючи їх і все довкола цим світінням. Це так просто і складно водночас. Мені дуже складно усе не ускладнювати, не пропускати через розум. Та навесні все набагато легше. Весна - вона така ... весна :-) Навіть якщо політає сніг. І мерзнуть без рукавиць руки. То вже всерівно весна.