пʼятницю, 20 березня 2015 р.

Еколого-мамонитський пост

Мами, які мають одну маленьку дитинку, часто мене запитують, як я витримую з двома. Ну як? Часом витримую, часом ні. От сьогодні не дуже. Вчора мала неочікуно чайл фрі день і від того аж налопалась печива з канапками і дістала тойвово - часті походи в туалет, одним словом. І взагалі, після моря було так хороше і пісфульно, а з зими часом тааак накриває, що ойойой. Лабільна психіка, каже про таких Гаврик. Може й лабільна. 
От пішли ми гуляти. Забрати дерев'яні буквочки з Нової Пошти, які я для дітисьок замовила в майстра зі Збаража. То є 2 хв ходи для дорослого. Любко нормально собі їде на ровері. Меланка туди теж заїхала біговелом. А назад всатал як вкопана і стоїть. Взагалі вона любить отак просто стати і стояти і все, і дивитись фірмовим поглядом "дівчинка-омен". Потім ми йшли через поле, яке попри трасу, там все акурат випалено. І видніються купки сміття. То там, то тут. Як мило. Грррр. Навпроти нашого будинку закинута приватна територія, вулканізація. Туди періодично ходять наркомани і всяка шпана. І купи сміття. І все заросле. І сусіди звозять обрізані гілки зі своїх дерев і там лишають. А попід парканом нашого будинку, теж постійно з'являються пляшки, порожні пачки з-під цигарок та чіпсів. Один з перших років як ми сюди пересилилися, навесні ми з Тарасом з манюсінького клаптика землі поруч будинку, що нічийна та повз яку йде стежка вивезли мішків зо 20 чи 30 вже не пам'ятаю сміття, таких великих з Епіцентру. Після того той клаптик і косити хтось собі почав і він набрав людськішого вигляду. Але, блін, мені хіба кожен раз гуляючи з дітьми озброюватися рукавичками і сміттєвими кульками. Така злість на мене найшла. Так і хотілось згодувати то все сміття усім, хто його викидає. 
А потім Любко старанно вимацував язиком кожен мікрограм зупи в пошуках цибулі. Меланка, на щастя, зупи їсть із задоволенням. 
Читаю зараз "Манюню" Наріне Абгарян. З гумором така книжка. А я без гумору. Злюща-презлюща. І плакати хочеться. Сама не знаю від чого. Від невдоволення собою. Від того, що забагато від себе вимагаю. День щастя і чого там ще? Духовного підсумку та оновлення? гмгм

Немає коментарів:

Дописати коментар