Відчуваю шкірою руки наші теплі подихи. 

"Книга перша. Зима у Львові": "Ось тоді я пригадую слова одного гіппонського єпископа про красу твору, яка походить від вищої краси, нагадує про неї і спонукає полюбити її."

Погляд ковзає гірляндою на ялинці, половину якої видно крізь шибку вхідних дверей кав'ярні. Я зручно вмостилась у червоному шкіряному кріслі і насолоджуюсь теплим імбирним чаєм із листям м'яти. За мною уважно спостерігає маленька дівчинка із повітряною кулькою. Кілька хвилин посміхаюсь їй, роблю гримаски. Далі відчуваю себе незручно, бо не знаю, що ще маю робити, а дівча не відриває від мене погляду. 

У перший день нового року ми бавимося в туристів в рідному місті. Зазираємо у нові кав'ярні, розглядаємо вітрини. 

У перший день нового року ми купуємо собі книжку. У чи не найгарнішій книгарні нашого міста. 

У перший день нового року я намалювала нігті новим подарованим лаком і радію, що горнятко в батьків пасує до кольору нігтів.

У перший день нового року я, було, хотіла зазнимкувати себе, бо так мені сподобалось, як усе сьогодні допасувалось одне до одного. 

Ото щойно подумалось, що кав'ярню ми обрали якусь символічну - "Кентавр". І на обкладинці книжки, яку ми купили, теж кінь. гм...