Мені пощастило. Моє дитинство було довгим і наївним, десь так років до сімнадцяти :-) Мені досі подобаються романтичні і добрі історії дівчаток-підлітків, щось на зразок "Енн із зелених дахів". В десятому класі я цілком серйозно не могла вирішити, хто мені більше до вподоби: Анжеліка Голонів чи Консуело Жорж Санд. Зрештою, ці два типажі цілком собі мирно можуть зжитися і нікому від того зле не буде.
Нещодавно прочитала другу частину "Невгамовної Кейті", бо першу подарувала, не встигнувши прочитати. Книжка частково автобіографічна, бо писана з себе, через це і правдива. Першу збірку оповідань автора книги, Сьюзен Кулідж, редагувала Луїза Мей Елькотт (автор роману "Маленькі жінки", одного з моїх улюблених).
Сподобався факт, який вичитала тут, що "на обкладинці першого видання книги «Що зробила Кейті» було зображено американських коників-стрибунців, які англійською звуться не інакше як «katydid» – дослівно «кейтізробила»".

І два дівчачі фільми до настрою: "Fairy Tail" і "Tuck everlasting". Перший розповідає про двох дівчаток, які сфотографували ельфів, аби показати батькам, щоб ті їм повірили, і що з того всього вийшло. Базується на реальній історії, яка трапилась у 1917 в Англії. 

Другий фільм "Безсмертні Таки" знятий по роману 1975 року Наталі Бебітт , який вже став класикою дитячої літератури. В головній ролі Рорі Гілмор :-) Основний меседж такий: "Не бійся смерті, бійся не прожитого життя". Що я і пішла робити - проживати життя, тобто))
Ну і для натхнення кілька гарних картинок до теми тут.