Замальовка

Діти заснули в дорозі додому в машині. Якщо спробувати розбудити - прокинуться і будуть кимизити, бо не доспали. Що ж обираю двогодинне сидіння в машині з Меланкою на руках. Хочу їсти і в туалет. Зате діти виспались, а я трохи подрімала і побалакала по телефону. Ех, чому вони вдвох не сплять кожного дня дома?

Прокинулись. Йдемо додому. Любко голодний. П'ята година все ж таки, а він лише снідав. Подлубався ложкою в їжі і говорить, бігає і робить все що завгодно лише не їсть. Спробувала помогти :-) на другій ложці моє терпіння здалося, бо перша ложка доскіпливо вивчалась на вміст не знаю чого, а друга випригнула з рота. 

- Мамусю, цукерочку.

- Ти не поїв. Цукерки їдять ті, хто пообідав.

- УУУ, я не хочу бути голодним.

- Хочеш яблуко?

Відкусив шматочок. Із хитрющим виглядом: цуукерочку!

- Шматочок яблука не рахується.

За той час Меланка попісялась, Любко бігав покакати, я їла сама і мила посуд, Меланка намагалась перекинути все, що їли ми з Любком. 

До чого це я? :-) З днем матері, да) Цвітуйочки і донт воррі, бі хеппі

п.с. пишу я це навстоячки, бо інакше на колінах одразу опиняється одне-двійко дітлахів, які скидають все зі столу, розмальовують блокноти, скандують "мультик-мультик"