"Хочу сказати, що я ненавиджу рейтинги. Не можу зупинитися на якійсь певній кількості, бо мені здається це як осмислення складання букету. Це коли зрізаєш першу квітку і потому вона уже вимагає другої і ти вже вибираєш другу. А вони вже вимагають третьої, а третя вже не є будь яка, вона має враховуватися попередніми двома. Так цей ряд книжок у кожного індивідуальний і він набирається. Так до попередньої притягується наступна. Для мене я би радив пробувати, радив пробувати на смак різні книжки і втому числі я би радив у книгарнях зупинятися на кількох сторінках тих книжок які нічо не промовляють і трьох сторінок досить для того, щоб торкнуло, щоб показало, чи воно для тебе чи ні. Сюжет ти не зрозумієш, але сама побудова покаже чи вона пасує тобі. Ну і тепер є велика можливість всяких електронних бібліотек. Це є неправдою, що існують книжки, які обов’язково треба прочитати всім, і так само я не вірю, що є книжки, які ніякому разі не варто читати. Книжки, література це є діалог з якоюсь людиною через певний час і розумієш чи тобі хочеться з ним далі говорити, чи не хочеться, чи ця людина гідник, чи негідник, чи мудра, чи дурак, але тут ідеться про діалог і читання це скорше є діалог, а не набирання якогось скарбу".
Тарас Прохасько
Писання блогу для мене - такий собі спосіб проговорити для себе важливе, дрібниці, які не хочу забути. Часом воно дістає неочікуваний розвиток. І така собі інтрига вільного плавання чогось твого.
Колись на день народження дівчата подарували новий на той час роман Андруховича. Він мені тоді геть не пішов, бо я очікувала від нього тієї феєрії мови, яка мене вразила в "Перверзії". А цими днями я до нього повернулась, щоб просто отримати кайф від розмови, від смачної оповіді. Оповідач так нічо, троха позер, зате не без шарму. І я із задоволенням роблю зацікавлено-задивнений вигляд у цій виставі одного актора для одного глядача.
Немає коментарів:
Дописати коментар