Кілька днів перед сплавом ми провели у місті, в якому я народилася і провела багато літніх канікул. З кожним роком я віддаляюсь від нього, за останні років 5 була там зо три рази. Тернопіль перетворюється на місто (місце) спогадів. То ж неабияк приємно, коли вдається в ньому побути з людьми, які живуть в ньому тут-і-тепер.
Мій Тернопіль цього разу творили для мене Наталя з Мартусею, які повели нас у "Мамонт", і з якими так хороше гулялося біля озера. Уляна з Іванкою переплели Львів з Тернополем, минуле з теперішнім.
Не обійшлось і без книгарні. В дощик ми сховались в тернопільській "Є", погортали собі "Мумі-тролів", переглянула сьомий номер "Жили", згодом повернулась з Меланкою і купила кілька книжечок і одразу стало радісніше.
Звісно, я не можу не помічати не кошену траву, зарослі бур'янами клумби, не ремонтовані ще від радянських часів доріжки в гідропарку, жахливу архітектуру новобудов, що повиростали обіч ринку. Такі ж речі у Львові вимагали б від мені втручання, якоїсь дії. У Тернополі я ж лише гість. І можу насолоджуватись грою у баскетбол на майданчику в тому ж таки гідропарку, фонтанами, озером, річкою і всіма тими водоймами, яких так бракує у Львові, особливо влітку.
Заглянула в "Козу". Харизматичне і атмосферне місце. Захотілось там побувати вдвох з Тариком на концерті одного з улюблених гуртів або просто в компанії хороших людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар