Як говорити з дітьми так, щоб вони вчилися. Розділ 1

Коли була вагітною, і коли Любко був малий, читала багато літератори про виховання, про дітей. Потім наситилась і більше якось не хотілось. Підглядаю майстерки і якісь короткі всілякі поради, читаю блоги. Сьогодні напрапила на книжку і захотілось прочитати і коротко собі тут законспектувати.

Фабер, Мазлиш "Як говорити з дітьми так, щоб вони вчилися"

Розділ 1
Між почуттями і поведінкою дітей існує прямий зв'язок. Коли діти відчувають добрі правильні почуття вони правильно себе ведуть (мені не подобається тут слово правильно). Як же їм помогти відчувати правильні почуття? Просто потрібно зрозуміти і прийняти те, що вони відчувають. 

"Щоб перейти від "Це лише подряпина - це не боляче"" до "Так - від подряпин буває боляче" мені потрібне було багато над собою працювати.

Замість того щоб принижувати значення почуттів дитини, ми можемо:

1. Підтвердити її почуття

"Схоже, ти дуже розстроївся. Образливо отримати погану оцінку, коли добре все знав і просто допустив описку"

2. Проявити солідарність з дитиною за допомогою звуків чи слів.

"Мм-м", "О!", "Розумію", "так-так"

3. Запропонувати дитині у вигляді фантазії те, що ви не можете їй дати в реальності.

"А кльово були би мали чарівний лоівець, який переставав би писати, коли ти робиш помилку"

4. Визнати почуття дитини навіть тоді, коли вам необхідно попросити її погано не поводитись

Ніби ніц нового, ніби все знаю і відчуваю, але ось потрібно собі час до часу нагадувати.