Вдома у батьків можна відчути себе принцесою: тебе годують, за тобою прибирають ще й шоколадкою гостять :-) Ще й на фільм натрапила про принцесу, щонайсправжнісіньку. Свіженький фільм про Грейс Келлі, принцесу Монако, в головних ролях Ніколь Кідман і Тім Рот (можу тут навіть сказати один з моїх улюблених завдяки доктору Лайтмену). Фільм базується на реальній історії, дещо правда підлаштованій під свої потреби режисером. Але, на мою думку, будь-яке висвітлення історичних постатей чи подій буде субєктивним, бо історія - вона така, цілком суб'єктивна. Гарна історія про вибір однієї жінки, за життям якої слідкували тисячі очей, однак бачили лише те, що вона вважала за потрібне показати. Про те, що зробивши свій вибір, не обовязково  будеш щасливою, що віжмовляючись від чогось треба навчитись радіти тим, що маєш, тим, що обрав. 

Цей фільм ми дивились разом з дітьми. Він триває троха більше години і більше схожий на програму діскавері, такий спокійний, в ньому багато моря, життя на морі, життя людей, які живуть з моря, майструвань, приготування їжі, просто дрібниць, які і є життям. Події відбуваються у мексиканській затоці, герої - дідусь, батько і 5-річний син. 

"Життя Адель" або "Синій колір - найтепліший" мені запам'ятався найдужче. По-перше, фільм про лесбійок, по-друге, у ньому є кілька дуже відвертих сцен, по-третє, ... :-) про нього можна багато говорити, дискутувати, ділитись враженнями, своїми переживаннями чи досвідом. І не обов'язково лесбійським. Бо фільм насамперед про становлення сексуальності, переживання підлітка, невпевненість і пошуки, про зростання особистості, той-таки вибір. Неймовірна гра головної героїні, їй просто неможливо не повірити. І ще він довгий. Гарна кінострічка варта уваги.