"Щастя пізнати одвічне доступить тільки пан, вольний, мислитель, лицар, пан мудрий, не той, який зуживає своє панство, Богом послане, на ліривство, марнотратство й розпусту, а той, хто творить, творець великий, мистець незрівняний, вожд справедливий, воїн незломний."
Юрій Косач "Глухівська пані"- про дружину гетьмана Івана Скоропадського Скоропадського (наступника Івана Мазепи) Настю Маркович, жінку дуже владку, недаремно саме своїй бабусі - Олені Пчілці присвячено цей твір автором
Читала і думала про книгу Забужко про Лесю Українку. Вона там часто наголошує на тій геть іншій моралі, яка побутувала серед української знаті ще століття, навіть менше тому. Думала про в контексті виборів. Про партії, а радше зібрання окремих людей, між якими через тиждень з лишком треба буде вибирати. Про ті дивовижні зміни, які з нами відбулися, за це останнє століття. "Дивовижні" - тут геть не в позитивному сенсі. Згадалась вистава курбасівців "Я, Богдан". Така велика наша історична кволість, така велика плата, яку маємо заплатити.
Гарне прізвище у нашого президента - козацьке дуже. Ото ще хіба Бога молити, аби усі ті величні духом предки наші не давали йому спокою. щоб відчував відповідальність за те, що він "пан". А таки немає нічого поганого в цьому слові, хай би що мені не казали. І так багато всього, за що молитись, так багато, що потрібно робити.
Гарна книжка, до речі. В ній зібрані белетризовані біографії трьох авторів: Домонтовича, Юрія Косача та Валерія Шевчуку, упорядкована Вірою Агєєвою з її вступною статтею. Ще не все прочитала. В Домонтовича дуже гарний матеріал про Костомарова. А сьогодні дочитала якраз "Глухівську пані". Зразу за нет засіла, почала шукати історичні підоснови подіям.
Немає коментарів:
Дописати коментар