Любко цей тиждень по півдня в садочку. Сьогодні другу половину дня на Єфремова, ми з Мелаською вдвох. Вже встигли погуляти, поїсти, попрати, подивитись мультик, погратись, поприбирати в дитячій -  Меланка заснула. А я маю тишу. І сама)) Згадували вчора з Тариком, яким був Любчик в такому віці. Навесні і влітку бився головою об підлогу, синяк не сходив. Поїздки на природу його троха заспокоювали. Восени, я вагітна і Любчик цілими днями на Зимній Воді. Спати він добровільно вже не лягав. Засинав на гойдалці або у возику. Після прокидання плакав. Я була, здається, не в найкращому гуморі. Малювання і ліплення - то було наше все. Дитина на 2-3 год ставала зосередженою і спокійною. Ми то до того згадували, що Меласька була вчора плаксива і капризна. От сьогодні вже й бавилась гарно. Взагалі, іх часом вдвох вкупі важко витримувати. Кричать, пищать, Меланка щось забирає. щось Любкові псує, він її дразнить. 

А ще я тут повлазила в усіляку організацію. Наче все неважко і дрібниці, а докупи всього багатенько назбирується. Миколая, коляда, гончарство, таємна подруга, майстер-класи, ще б Катерини зорганізувати. А там Божелісся, 10 років. Хочеться допомоги, чи хоча би підтримки. От найближчим часом і займусь проханням про підтримку)))

Миколая через місяць, а там свята як із мішка))) Хочу наготувати подаруночки заздалегідь. Так люблю подарунки дарувати і готувати. тільки от чогось завжди хвилююсь, чого я постійно хвилююсь??? От вчора мене плющило, що я погана мама. Бо і голос підвищую, і по попі можу плеснути (хоч дуже хочу навчитись стримувати своє роздратування, і дуже стараюсь), і гратися кубиками мені щось зараз не хочеться, і фантазія щось до вигадування спить, думки витають довкола іншого. А потім почала перечислювати, що я роблю - то ж і не так мало виходить) Осінь. надворі котрий день сіро. Так бракує сонечка чи бодай снігу.