Це не тортик - це пінка для бриття. Зайняла Любка на годинку. Залишили показати таткові. Прийшов татко, поглянув, на дві хвилини одвернулись щось собі між собою поговорити. Повертаємось, а Меланчин фейс, руки по лікті і живіт повністю в пінці, і вона вже кривиться до плачу, бо піна залазить до рота. Хапаю дитину, біжу до ванни. Під руки мені лізе Любко, бо йому вже конче треба мити руки. Не скажу, що в такі моменти я вмію демонструвати зразок витримки і терпіння :-))) Не ввечері. Ну але обійшлось без жертв. 

Хочу назад в Теребежі!!!!