Сімейний табір на Шипоті

 Пройшов рочок. Здається, я не дуже змінилась :-)

Зате дехто трішки підріс

І гойдалка цьогоріч в нас була бомбезна

Наша піч року не протривала, думаю, цьогорічне колесо теж до першої великої води. Зате ж як гарно

Та наступного року місце вирішили однозначно міняти. Бо людей стало неймовірно багато, а з ними сміття і органічних відходів, цнотливо прикритих шматками туалетного паперу в кущиках.

Цю дупку цьомаю щодня, поки ще можна, така вона файна :-)

"Ось цей пальчик - наш дідусь, ось пальчик - бабця..."

Наш наметик перекваліфікувався в дитячий

Нічні забави біля ватри. Поки батьки співають і розмовляють, діти експериментують.

Любко і Зорянка

Багато нас. Атоксил на передньому плані - не просто так. Цьогоріч нас масово покосила якась шлункова бацила. І кожної нічки хтось бекав. Мало приємного. Ще й погода вдалася доволі дощова. На фото перший і єдиний всуціль сонячний день без дощу. А в цей час у Львові тридцятиградусна спека

НепрОсті і малята. Позаду Боржава