Доброго ранку

В суботу зробила маленький тур магазинами, Меланці мега класного халатика знайшла, а Любкові динозаврика в басейн. Правда ми з Меленкою завтикали сьогодні в басейн, зате яке гарне фото)))

щоденне щастя

В нас сьогодні вийшла кумедна нічка. Спочатку Любко заснув по дорозі додому і спав години, певне, 3-4, прокинувся десь о 8-9 вечора. В 22 я пішла з Меланкою спати. Проокинулась по півночі і загнала спати хлопців. Сама пішла дивитись фільм. Фільм, до речі, розкішний, цілий день під враженням ходжу, розповім про нього ще окремо. На середині фільму прокинулась Меласька, я пішла до неї і заснула. Встав Тарас :-) і проектував до 6.30, коли задзвонив його будинок вставати) і він ліг. При цьому дуже тішився, що лягаж спати з будильником.А я прокинулась і встала додивлятись фільм :-) дітиська повставали майже перед самим басейном. Меланка навіть не снідала. Так кльово плавати усім разом. Меласьці особливо подобається стояти під душиком і підставляти всю себе водичці. Я просто балдю від того, як вона вміє і любить насолоджуватись такими речима.  Вдома я мила-готувала-прибирала. Далі мене від сонечка і басейну розморило і я собі дозволила, а головне діти дозволили і не стрибали по мені, троха подрімати, доки вони поруч на дивані бавились лего. Взагалі, в нас лего зараз - намбер ван. 

Ближче до вечора, хороше що вже світліше і тепліше, ми таки вибрались надвір по шоколад до сирничків. Дітиська на роверах, а потім так потішно грали у футбол із сусідським котом Васьком.

Тішуся усім зеленим, що вилазить із землі, показую дітям бруньки на різних деревах та кущах. Сьогодні вивчали з Любком бруньки на калині. А найулюбленіше - проводжати сонечко на підвіконні в кухні. Ото якрах показувала червоні барви неба після заходи та яскравий серпик місяця та першу зірку коло нього і якраз Тарас приїхав. Хороше. От чого часом мені все йде і все подобається а часом хоч вий і дряпайся, хоч наче вихідні умови ті самі :-)

Відголоски Майдану. Любко бавиться в Беркута. забула йому надвір вдягнути шапку, бо він йшов у шоломі. Підходить до мене такий заплаканий і каже, що змерз. І мене якось зовсім совість не мучила, що прогавила, а навпаки відчувала що все ок і посміялись разом. 

Меланка в мене принцеса-воїн. мене вражає і зачаровує, як вона це все у собі поєднує. Подарував мені Бог таку дивовижну доню. І такого глибокого сина.

Наш вікенд

В суботу вранці завезли ми Мелаську до бабусі з дідусем а з Любчиком вдвох пішли на Льодяну вечірку в обласну бібліотеку. Притягнули з відтам купку книжок і купу вражень. Ігор Дикий - просто просто неймовірний спікер. Всьо було мега люкс окрім такої троха піонерської закалки тітоньки-ведучої . Ну нічо. Ввечері ми З Тариком пішли на "Закохані в саду" в новий кіноцентр, що відкривтя в колишньому "Соколі" на В.Великого. Насолоду отримали ще ту. І я страшенно тішусь за це місце і тримаю кулаки за людей, які це роблять. Після того ґ ще мала заняття друге заняття з французької і мене це дуже надихає.

А сьогодні ми разом з дітками побували на Кубанській на виставці птахів. І це було теж дуже надихаюче. Меланка троха кимарнула і я з нею сидала в машині, дивилась як сипле снігом і завиває ігор, слухала джаз по радіо, читала поезію. Мені дуже подобається це місце . А потім Меланка прокинулась і ми собі ще подивились  на тваринок. А потім зайшли на десертики в "Меделін". Там такий класний пазл дерев'яний стюардеси чи не знаю, що то за форма в неї. Одним словом, Меланка разів, певне з 15 його складала і складала б ще якби ми не йшли)

А ще, а ще .. в мене в голові стільки ідей, що мене аж ковбасить)) Завтра перший крок. 

І чудово, що є такі чудові бабусі-дідусі, в яких діткам хороше.

Еколого-мамонитський пост

Мами, які мають одну маленьку дитинку, часто мене запитують, як я витримую з двома. Ну як? Часом витримую, часом ні. От сьогодні не дуже. Вчора мала неочікуно чайл фрі день і від того аж налопалась печива з канапками і дістала тойвово - часті походи в туалет, одним словом. І взагалі, після моря було так хороше і пісфульно, а з зими часом тааак накриває, що ойойой. Лабільна психіка, каже про таких Гаврик. Може й лабільна. 

От пішли ми гуляти. Забрати дерев'яні буквочки з Нової Пошти, які я для дітисьок замовила в майстра зі Збаража. То є 2 хв ходи для дорослого. Любко нормально собі їде на ровері. Меланка туди теж заїхала біговелом. А назад всатал як вкопана і стоїть. Взагалі вона любить отак просто стати і стояти і все, і дивитись фірмовим поглядом "дівчинка-омен". Потім ми йшли через поле, яке попри трасу, там все акурат випалено. І видніються купки сміття. То там, то тут. Як мило. Грррр. Навпроти нашого будинку закинута приватна територія, вулканізація. Туди періодично ходять наркомани і всяка шпана. І купи сміття. І все заросле. І сусіди звозять обрізані гілки зі своїх дерев і там лишають. А попід парканом нашого будинку, теж постійно з'являються пляшки, порожні пачки з-під цигарок та чіпсів. Один з перших років як ми сюди пересилилися, навесні ми з Тарасом з манюсінького клаптика землі поруч будинку, що нічийна та повз яку йде стежка вивезли мішків зо 20 чи 30 вже не пам'ятаю сміття, таких великих з Епіцентру. Після того той клаптик і косити хтось собі почав і він набрав людськішого вигляду. Але, блін, мені хіба кожен раз гуляючи з дітьми озброюватися рукавичками і сміттєвими кульками. Така злість на мене найшла. Так і хотілось згодувати то все сміття усім, хто його викидає. 

А потім Любко старанно вимацував язиком кожен мікрограм зупи в пошуках цибулі. Меланка, на щастя, зупи їсть із задоволенням. 

Читаю зараз "Манюню" Наріне Абгарян. З гумором така книжка. А я без гумору. Злюща-презлюща. І плакати хочеться. Сама не знаю від чого. Від невдоволення собою. Від того, що забагато від себе вимагаю. День щастя і чого там ще? Духовного підсумку та оновлення? гмгм

"Розмальована вуаль". Книга vs фільм

З легкої руки Івасі писала я невеличку рецензію на цей фільм. Дивилась його вже давніше, а ото, пишучи, собі пригадала, який він гарний і що треба його порекомендувати) Та ще й на читалці виявила завантажену книгу, на основі якої написаний сценарій. А завдяки моєму чудовому і дбайливому коханому чоловіку з'явився час, аби ту книжку прочитати. 

І тут виявилось, що до половини книжка і фільм про те саме, а потім розходяться в різних якщо не протилежних напрямках. 

Сомерсет Моем - один з кращих британських письменників минулого століття. І його роман прочитала за два дні. В центрі книги духовне зростання дуже гарненької та доволі недалекої представниці аристократії Кітті. Події розгортаються у 20-ті роки 20 століття спочатку в Лондоні а потім в Китаї. Кітті вискакує  заміж за доктора Волтера, аби не залишитись в дівках, бо їй уже, здається 26 :-) (o tempora, o mores!) Вони їдуть у Гонконг, де чоловік працює бактеріологом. Кітті закохується у такого собі містера Таунсенда. Аби помститись за зраду, доктор Фейн їде у маленьке містечко, в кому лютує епідемія холери та бере дружину зі собою. А далі не розкажу :-) Бо події в містечку у романі та у фільмі дуже відрізняються.

В екранізації центральною стає любовна драма неймовірної краси на фоні не менш красивих пейзажів та чарівної музики. Чого тільки вартий Едвард Нортон в головній ролі :-)

Обирати, звісно, краще класичну схему: книжка  а потім фільм.

Ну або просто подивитися гарний фільм :-)

Горох з капустою

В голові думок натовпами, а записати їх наче трішки боюсь. Здається, що як засяду - то кінця-краю не буде. Почну з фото.

Франик. Урбан кафе. дуже атмосферне місце. І люди там такі світлі. І це фото мені дуже подобається

Я вперше була два дні без дітей і без чоловіка. Вирішила собі не напрягатися щоб там не було і не напрягалася. І то був гарний досвід. Можу, якщо хочу.

Четвер в нас тепер сімейний день. Тарас лишається дома,  а працює в суботу. А в суботу з дітьми можуть підстрахувати бабусі. то ж в мене вільний день. Цієї суботи мала десь 6 годин часу дома, то спочатку навіть не знала з якого боку до них підійти. В результаті зробила фото котасиків, як планувала, приймала 2 годину ванну з книжкою і просто читала. І таки змусила зробити собі маску для волосся. 

CoTasi.  Я таки це зробила. Правда, без Тарикової віри в мене, мабуть, до кінця б таки не довела. Мені подобається постити гарні картинки і писати щось хороше, але наразі дуже дальше це не зайшло :-) ну але я тішуся, що вони є, бо вони такі милі :-)

Ще з новенького. Написала дві рецензії для "Кани" на кінофільми. Дрібниця, але приємно. Рецензія на "Розмальовану вуаль" навіть підштовхнула прочитати книжку, на основі якої знятий фільм. А в четвер маю мати заняття з французької. Дещо хвилююся, бо все ж таки чотири роки пройшло, як я когось вчила, але це хороша нагода згадати як воно є :-)

Весна - гарний час для починань. Вперше пророщувала пшеницю. Була на майстер-класі з випічки бездріжджового тіста, тепер спробую сама. Вже купила житнє борошно грубого помолу, вчора спекла дуже смачний банановий кексик. І ще робила хумус з нуту - смакота ще та :-) тішуся.

як мало треба для щастя

В нас сьогодні свято. Тарик сьогодні дома) і ми всі щасливі-прещасливі. Навіть незважаючи на те, що Меланка-капризуля, бо смаркає і кашляє і мала вночі температуру. Хлопці з'їздили на закупи, Меланка поспала, я попила собі чаю з книжкою на підвіконні, намагаючись просто ні про що не думати і радіти. 

Прекрасний сонячний ранок разом

і оранжевий захід сонця