Якщо я і в якомусь тренді, то хіба в книжковому. Моя маленька мрія-бажання здійснилася і цього тижня я побувала в книгарні, звідки вийшла з кількома книжечками. Дві з них вже прочитала, от і хочу поділитися враженнями.

Саллі Грін "Напівлихий" (Видавництво Старого лева). Нещодавно зрозуміла, що якось не пощастило мені у свої років 14-17 натрапити на якісну підліткову літературу. Вірогідно й тому, що не було її по суті доступної, ні рідної ні перекладеної. От і заповнюю тепер цю прогалину. Роман "Напівлихий" ковтнула дуже швидко. Гарна палітурка, гарний переклад (Морозова), спочатку, правда, дуже мені нагадував "Спадкоємця" Дяченків. Але дочитавши до кінця, вирішила, що наступну частину почитаю, мабуть, теж. Кортить таки дізнатись, що буде далі.
Погоджуюсь із Бєгловим в тому, що ця книжка дуже кінематогріфічна і в чомусь про нас і приєднуюсь до рекомендацій.

Катерина Бабкіна "Соня" (Фоліо). Дивилась відео з презентації "Соні" і думала: блін, кльово дивитись гарно змонтований ролик презентації книжки української, молодої авторки. То ще в контексті того, що читаю Забужко якраз про те, як вона вболівала (думаю і вболіває, але в минулому часі, бо читаю її листування) за те, щоб українська література врешті була трендовою, не маргінальною. От мені видається, що те, що відбувається довкола цих книжок, і є таким намаганням. Хоча, яка там трендовість при таких мізерних накладах. Але хай буде. А книжка, між іншим, незлецька і дуже по-весняному життєствердна.
Роман номінувався на "Книгу року 2013" за версією BBC і рецензію на нього можна почитати на ЛітАкценті.