Люблю, коли дні наповнені зустрічами, сонцем, мандрами. Сьогодні перший день по-березневому прохолодний і хмарний після вакханалії сонця і тепла, коли і за комп'ютер не хотілось сідати, аби не прогавити і краплинки цієї завжди сподіваної весняної радості.

Цілу суботу ми прибирали на подвір'ї та довкола: збирали сміття, грабали, копали, замітали. І хоча допомагала як завжди лише Люба і на прохання долучитись більше ніхто не відгукнувся, я майже зовсім не образилась :-)

Неділя розпочалась ідеальним сніданком на терасі "Кафе 1". Усі мої чуття раювали і я муркала наче кішечка від задоволення, насолоджуючись їжею, тим, що бачила, музикою, яка долинала, ранковими запахами Львова, розмовою, загорнувшись у коцик. Ех, люблю я своє місто, ніде правди діти. А вранці воно особливе. В обід ми мали приємну зустріч з Юрієм Мончаком а вечір провели в товаристві друзів. Діти бавились, літав і сідав на голову папужка, а ми, попиваючи чай з чорниці, грали в "Манчкін", і збулось врешті наше давнє бажання побавитись в настільну гру. Гра, до речі, заслужено популярна.

А вчора у Львові був найтепліший за останні 130 років день. Як в такий день сидіти дома? І ми пішли в тренувальний похід на Чортові скелі. Ліс зараз цвіте, я нарахувала сім різних видів квітів. Меланка зручно спала в слінгу, Любко сам зайшов нагору. Полазивши по Чортиках, хлопці взялись досліджувати березяну кору. Вона дуже гарно пахне, дає багато тепла і горить довго. Це окрім естетичного задоволення і можливостей до творчості, які в бересту невичерпні. Ось таке практичне пластування змалечку :-) А ще ми всі босоножили і дуріли і цього разу навіть троха знимкували. Нагуляний апетит втамували в бабусі з дідусем борщиком і картопелькою, нас ще нагородили усілякими смачнючими закрутками, вишневого компоту, мого улюбленого я ввечері видудлила десь з півлітри.