Ще трішки літа

Така різна війна

Книги незабаром обіцяють стати в Україні справжнім предметом розкоші. Ціна все росте, з нового року видавцям буде знято деякі і так невеликі пільги. Воно ж нормально в умовах війни, і нема наче чого скаржитись. Просто то як ще один удар під дих. Ще трішки менше повітря. У горах кисень розріджений. Люди у горах старіють повільніше, а попадаючи на рівнину, відчувають щось схоже на кисневу ейфорію. Щось схоже цьому відчули, певно, спраглі книжок і знань, коли врешті впала залізна завіса і всі, хто хотів, отримали доступ до омріяного. То ж, сподіваюсь, станемо трішки сильнішими, трішки загартованішими. Те, що нас не вбиває, робить сильнішими - начебто так. 

Жодна електронна читалка не може замінити мені книжки. Естетику книжку, любовну роботу тих людей, які над нею працювали - це відчувається, і матеріальне втілення цих тонких речей мені важливе.

А поки читаю про війну. Явну і не дуже. Близьку у часі і просторі. Вона відгукується болем. Однак не перекреслює все те добре і гарне, що варто берегти. Моя боротьба - це щільний простір любові в собі і довкола себе. І в цій боротьбі теж не без поразок

Міленко Єргович "Історії про людей і тварин"

Короткі оповідання про людей та їх тварин на тлі балканських конфліктів минулого століття. "Міленко Єрґович, визнаний майстер стилю, тонко оперує побутовими реліями, які під його пером перетворюються у потужні символи."

Левон Хечоян "Ладанові дерева"

"Левон Хечоян належить до нового покоління вірменських письменників і є ровесником українським вісімдесятників. Він брав у участь у військовому конфлікті в Нагорному Карабасі. Тема війни, трагічні сторінки вірменської історії, тема суворого щоденного життя гірських глибинок є центральними у творчості письменника. Його твори широко перекладалися на різні мови. «Ладанові дерева» – вибрані твори письменника, яким властива сконденсована напруга, лаконічність вислову та опис людини, яка знаходиться в граничних ситуаціях."

От. Важко мені писати про такі книжки. Важко їх читати.

Доброго ранку

Вечеря чорничними кексиками на балконі при свічках цілком може перерости в сніданок тортиком, чому б і ні? 

Втомлена і задоволена собою. Задоволеною собою мені бути важко. Вчусь цього. завжди здається, що ось тут можна було бути м'якшою, тут уважнішою, а ось тут взагалі не варто було так робити. Але як сказав мені нещодавно Тарик: треба себе хвалити, навіть за таке, як "от хотілось мені сьогодні Любкові дати поза вуха три рази, а я тільки двічі це зробила, який я молодець." То ж постійно нагадую собі про хороше в собі і вчуся приймати і любити. 

Сьогодні зготувала діткам фантастичний борщик на обід. А на вечір зробила топлене молоко. Мені подобається щоразу їсти щойно зготоване. В нашому раціоні багато овочів і фруктів, різні крупи, риба, молочне. Геть відвикла від жирного, смаженого, надміру цукру чи солі, хімічного, не справжнього. Часом по звичці десь в гостях спокушусь на щось  і потім відчуваю, як мені від цього некомфортно. Їсти в гостях останнім часом стає проблематично :-) П'ємо багато води, трав'яні чаї. Відчуваю той напрям, в якому йду, і мені так добре. Не поспішаю. 

В неділю мали гарний день. Погуляли містом, заглянули до наших улюблених "Зеленої канапи" та "Іконарту", повечеряли в Одиничці і зустріли захід сонця на Лисій горі. Темп наших прогулянок тепер геть інший. Діти їхали обоє в кріселках на задніх сидіннях, а я сиділа спереду біля Тарика. І, о диво, Меланка не плакала, і ми тримаємо пальці, щоб так воно було і далі. 

А в суботу купила собі сукеночку і дві спіднички, ходжу і тішуся ними. В мене і далі триває синій період. 

Меланка - то така дуже міядзаківська дівчинка :-)

Перегляд "Тоторо"

Скучила за домом. Мені в ньому так затишно, як равлику в хатці. Люблю до нього повертатись, щоб потім знову кудись мандрувати.

Люблю все те, що мене оточує. 

Багато речей починаю відчувати інтуїтивно і приходити до того, що є моїм. Але це важко проговорювати. Навіть не хочеться. Навіщо? Втома. Щось доводити комусь, собі, боротись, захищатись. 

Сімейний табір на Шипоті

 Пройшов рочок. Здається, я не дуже змінилась :-)

Зате дехто трішки підріс

І гойдалка цьогоріч в нас була бомбезна

Наша піч року не протривала, думаю, цьогорічне колесо теж до першої великої води. Зате ж як гарно

Та наступного року місце вирішили однозначно міняти. Бо людей стало неймовірно багато, а з ними сміття і органічних відходів, цнотливо прикритих шматками туалетного паперу в кущиках.

Цю дупку цьомаю щодня, поки ще можна, така вона файна :-)

"Ось цей пальчик - наш дідусь, ось пальчик - бабця..."

Наш наметик перекваліфікувався в дитячий

Нічні забави біля ватри. Поки батьки співають і розмовляють, діти експериментують.

Любко і Зорянка

Багато нас. Атоксил на передньому плані - не просто так. Цьогоріч нас масово покосила якась шлункова бацила. І кожної нічки хтось бекав. Мало приємного. Ще й погода вдалася доволі дощова. На фото перший і єдиний всуціль сонячний день без дощу. А в цей час у Львові тридцятиградусна спека

НепрОсті і малята. Позаду Боржава