Про всіляке і різне

Меласька температурить четвертий день, найвища температура вже позаду, але я вже так хочу гуляяяти. Меланка така дуже температурна дівчинка. І так відразу під сорок. Коли я ще ходила вагітною Любком, то думала, ні, тільки не гарячка в дитини, я цього так боюсь. Нічо, звикла. Вчора вийшла з нею в слінгу, бо ж не зима, і в неї було в першій половині лише 37. То одна сусідка філософськи сказала "не знаю, не знаю, наша лікарка категорично не дозволяє з температурою надвір", а інша від Тарасових слів, що в Меланки температура зі зблідлим обличчям поспішно сховалась з малим вдома. ггг :-) 

Надворі фантастичні пахощі цвіту дерев і кущів, а на нашій трояндочці пуп'янок. Вчора ввечері зробила напій з м'яти, паличок кориці і свіжої трускавки. Ідеальне поєднання. Кожен смак яскравий, естетика вигляду лише яка! Жаль, що в нас немає прозорого горня чи чайничка для такої довершеної краси. Мама привезли від дідуся з бабусею гору салату-шпинату-руколи. Мрію про свій маленький городик для зеленого щастя.в

І взагалі багато мрію: про море, відпочинок, сунички, кімнатки для діток, більше Нашого простору для нас з Тариком, про квитки на гарний концерт, хочу на Крихітку і на Карпу, нєожиданно да :-) 

Поміж дітьми зав'язались незлецькі сестринсько-братські стосунки. Меланка цьомає Любчика і гладить його по голові, правда, після цього може вщипнути чи потягнути за волосся, майже не протестуючи віддає йому майже все :-) Любко тішиться, коли вона йому всміхається, каже, що вона красунечка і по його очах видно, що вона йому небайдужа. При цьому вони звісно ж конкурують за нашу увагу як без цього. Але то вже якось внормувалось і не викликає вибухів плачу і роздратування. Взагалі, двійко дітей - то з одного боку важче та все ж і легше. І значно цікавіше. Минулись мої страхи перших місяців про те, як я зможе приділяти час і увагу обом, чи вистачить мені любові і сили, воно все так природньо стало на свої місця. 

Книжкова злодійка

 Кіно "Книжкова злодійка" виявився екранізацією роману австралійського письменника Маркуса Зузака. Книжка, так виглядає, варта уваги, бо фільм мені сподобався дуже. А книжки зазвичай набагато сильніше за свої екранізації. Одним із героїв є смерть, яка розповідає історію німецької дівчинки в часи Другої Світової. 

Історія непроста. Хіба може бути просто в часі війни? Проте навіть коли непросто деяким людям вдається зберігати в собі світло, гідність, радіти простим речам, чинити добро, бо інакше не можуть.

Замальовка

Діти заснули в дорозі додому в машині. Якщо спробувати розбудити - прокинуться і будуть кимизити, бо не доспали. Що ж обираю двогодинне сидіння в машині з Меланкою на руках. Хочу їсти і в туалет. Зате діти виспались, а я трохи подрімала і побалакала по телефону. Ех, чому вони вдвох не сплять кожного дня дома?

Прокинулись. Йдемо додому. Любко голодний. П'ята година все ж таки, а він лише снідав. Подлубався ложкою в їжі і говорить, бігає і робить все що завгодно лише не їсть. Спробувала помогти :-) на другій ложці моє терпіння здалося, бо перша ложка доскіпливо вивчалась на вміст не знаю чого, а друга випригнула з рота. 

- Мамусю, цукерочку.

- Ти не поїв. Цукерки їдять ті, хто пообідав.

- УУУ, я не хочу бути голодним.

- Хочеш яблуко?

Відкусив шматочок. Із хитрющим виглядом: цуукерочку!

- Шматочок яблука не рахується.

За той час Меланка попісялась, Любко бігав покакати, я їла сама і мила посуд, Меланка намагалась перекинути все, що їли ми з Любком. 

До чого це я? :-) З днем матері, да) Цвітуйочки і донт воррі, бі хеппі

п.с. пишу я це навстоячки, бо інакше на колінах одразу опиняється одне-двійко дітлахів, які скидають все зі столу, розмальовують блокноти, скандують "мультик-мультик"

Наші останні майстрування

Літачок у підтримку нашій армії

Відкриточка для бабусі

Рожеві окуляри (ну майже, вони червоні)

 Відкриточка для ще однієї бабусі (то вже повністю по Любковій задумці)

Ось таке. То все Любко і Тарик. В мого коханого золоті руки, і я не втомлююсь йому це говорити. А я трішки відлинюю (хоча ініціатор відкриточки я, і картинку в неті знайшла теж я :-)). Вже тиждень якась невизначено хвора, пропустила кілька занять з йоги. Тішу себе надією, що з Меланкою усіляких фей і принцес вже точно робитиму я, але не факт, не факт )))

Не нове кіно. Вже давно хотіла подивитись. "Уілл Хантінг" сподобався дуже, а у фільмі Вуді Аллена найкраща, мабуть, таки обкладинка. Не стала я поціновувачкою Аллена.

Моя голуба книжечка

Я люблю пірнати. Тільки не у воду а в книжки. А випірнувши й обсихаючи, загорнувшись у коцик, обійми, щоденні справи, смакувати собі відчуття буття там.

Книжка Зірки Мензатюк "Як я руйнувала імперію" чудова :-) Бо для підлітків. Бо про руйнування Радянського Союзу. Бо ці кульбабки на обкладинці - я в них закохалась. Легкі і вічні, проминальні, дитячі, білі баранчики жовтих курчат-сонечок. Щирі, прості і правдиві як ця оповідь. Наповнені суб'єктивним як особисті спогади про кульбабки, отим малим, що творить велике і спільне.

Наша перша довша цьогорічна мандрівка відбулася! І не куди-куди, а в піднебесну Гуцулію, на батьківщину ліжників, на обійстя дуже файної газдині, майстрині і просто чудової жінки і людини. І я вельми вдячна Богові і усім людям, до яких підв'язана ниточками, що не спригнула зі своєї ідеї поїхати на Черемош-фест. 

Ми з Тариком вперше побували в Криворівні, Яворові, Верховині. З дітками мали гарні прогульки, кидали камінчики до річечки, бачили саламандр і ящірок, назбирали травичок на чайчик. Нас смачно годували, ми собі гарно спали і щоранку визирали крізь шибки на гори. Пили молочко від корови Комашки, гладили бичка Гриця  і познайомились з коником Голубом. Так назвати худібку можуть тільки добрі люди, тож обіди  і вечері були присмачені ще й доброю розмовою. Скрізь сохли, лежали, висіли і  просто собі були ліжники, до яких я раніше не мала особливих сантиментів. але тепер вже троха маю. Яворів - то єдина село, де роблять ліжники майстри. В селі є три валила - то такі водяні пральні, без яких неможливе ліжникарство. І форельне господарсто поруч водоспадів. А довкола - неймовірної краси гори, чого Сокільський хребет лише вартує. З вікон хатки, де ми жили, було видно церкву і хату-гражду.

Дорога ніби й не далека, проте з дітьми і франківсьми дорогами видається і не близькою. По дорозі туди зупинялись на симаптичному озерці в Моршині, де слухали геть незлецький концерт місцевих жаб.

Малібу, йо! Меланка гарно викупалась в тині, вдруге я її переодягала у Ворохті, де вона від майже безперервного цицьонаминання все оббекала. З такими мінімальними втратами ми прибули на місце.

Інструмент Колі, який має серйозний намір стати музикою

Наша дитяча збірна і ми з Наталею і Меланкою на фоні

Коля і його знамениті брови

Повертались ми під супровід дощику, що нас тішило, а у Львові нас зустрів розкішний захід сонця з нашого вікна. Хоча сьогодні брр як холодно і в мене забитий козами ніс.