Повернулись вчора з Косова і найперше хочу розповісти про одного цікавого чоловіка Аполінаріуша Тарнавського та його лічницю.
"Уродженцю Львівщини Тарнавському (1851-1943) вдалося вирватися з лабет туберкульозу, який вбивав у ХІХ столітті народ тисячами. Таблетки? Спасибі, не треба. Тарнавському допомогли голод і аскеза. За настільки простою, але дієвою методикою йому довелося їхати з Кракова, де він вчився на лікаря, в клініку баварського лікаря Себастьяна Кнайпа.
Коли одужаєш від смертельної хвороби, підсвідомо увіруєш у всесильність обраного способу зцілення. Ось Тарнавський і увірував, та ще й вирішив діяти за принципом «врятувався сам – врятуй іншого».
Першу лікарську практику він провів у Борщеві (зараз – Тернопільська обл.), а пізніше купив під власний лікувальний заклад ділянку землі в кількох кілометрах від Косова, в селі Смодна. Місце правильне: гори, чисте повітря, швидка холодна річка, багато сонця – все, що необхідно для лікування від сухот."
Суворий був той дядько, скажу вам. Щиро вірив у свій спосіб і лікування і не гребував нічим, аби навернути до нього інших) А спосіб направду дуже простий: суворі дієта, голодування, робота на свіжому повітря. А ще раннє вставання, спання при відкритому вікні, вранці босоніж по росі, ввечері співи і танці, ніяких тортів, акуратність і володіння собою :-)) І я з ним в звгвльних рисах згідна.
"Це було схоже скоріше на чернече подвижництво, ніж на відпочинок у санаторії біля мальовничих гір. Однак рецепт спрацював. Слава про Лечницю лікаря Тарнавського рознеслася по всій Речі Посполитій. Польська еліта з'їжджалася сюди для боротьби із сухотами, базедовою хворобою, атонією, нервовим виснаженням і зайвою вагою.
Вишуканих офіцерів і рафінованих графинь не лякав образ життя пацієнтів Лечниці, хоча комфортними умовами там і не пахло. Не пахло також тютюном і перегаром: сигарети і алкоголь на території закладу були заборонені. Зловлять з цигаркою чи склянкою вина – доведеться достроково залишати санаторій, а грошей Тарнавський тим, хто проштрафився, не повертав."
Пацієнти часом викидали фортелі: тікали в село, де наїдалися досхочу мяса та риби, змагалися хто довше голодатиме.
Пан дохтор. Соковитий персонаж, вартий пера Грабала)
Під час святкування своїх уродин, яке для нього влаштували пацієнти і на якому подавали заборонену в інший час курянтину вибіг зі словами: "Не можу дивитися як ви жерете!"
"Дочка лікаря Цілина Тарнавська-Буша згадувала, як одного разу в поїзді по дорозі з Коломиї у Надвірну навпроти батька сів рум'яний священик, ласуючи бутербродом із салямі. Побачивши таке, Тарнавський зірвався з місця, вирвав у попа бутерброд і жбурнув у вікно: «Вам не можна цю отруту! Цілино, дістань із сумки булку з сиром і дай цьому панові».
Якщо при Тарнавському дружина змушувала чоловіка з'їсти ще шматочок, лікар запитував: «Мрієте стати вдовою?». У їдальні Лечниці якось пацієнт-єпископ набрав собі добавки – Тарнавський негайно забрав тарілку, буркнувши: «Вгамуйся, святосте!».
Якщо лікарю під час прогулянок зустрічався будинок з калюжами навколо колодязя, недоглянутим туалетом чи погано підметеним двором, він міг вилаяти господарів."
Лічниця перебувала в стані постійного будівництва, бо на той час існував цікавий закон, що недобудованим закладам скасовувались на час будівництва податки. Отак і виростали постіно нові будиночки, а тарнавському вдавалося уникнути податків)
Мені шкода, що під час прогулянки не прихопила фотоапарату та не змогла сфотографувати залишки старих споруд. Бо вона варті того, аби їх побачити. На територфї колишнього санаторію діє тепер санаторій "Косів". Діти шкільного віка жваво шварготіла по-російськи, слухаючи музику на мобілках.
І ще там зберігся розкішний дендраріум, насаджений вмілим садівничим, талант якого розгледів д-р Тарнавський та відіслав на навчання. А той у свою чергу привіз у Косів полуниці, цівітну капусту, помідори, салати, які до нього нігди і ніхто там не вирощував))
Фото та інформіція взяті
тутка.
