Давненько я тут не писала, не можу вділити на це часу. Однак хочу залишити якісь записи, собі на память. 

Ранок. Любко істерить і кричить "Тарик, на ручки". В нас таке вранці часто буває. Любко прокидається і хоче лише татка, відвертається і відбивається від мене, за винятком рідкісних випадків. То звичайно дуже неприємно, але думаю, мені вдасться то пережити і змінитися-змінити. Наразі по відношенню до Любка є відчуття вини і відповідно гніву. 

З Меланкою  я прогреснула, вона спокійніша і я поруч неї теж, багато обіймаємося, немає таких очікувань як від першої дитини. Вона стала привязанішою та Тараса, так гарно придумала "Тарик-павлик, вистав ріжки". 

Ми так досі нікуди не вибралися. Маємо цієї неділі їхати до Олесі, а потім зразу Стежки. Я зовсім не хочу зоставатись сама. І через це образливо і гніваюсь. Бо спішка, бо мене лякає як собі дам раду, якщо буду не дома, а залишатись вдома на вихідні теж не хочеться, я так довго мріяла. що ми поїхали. Ще не можу розібратись у своїх почуттях і заспокоїтись, віддати все на волю Божу, довіритись. 

На днях подумала, що  влітку, коли вирішила відмовитись від мяса, то не називала себе вегетаріанкою. Тепер зявилась потреба глибше у це входити. Мясо я інкои їм, у батьків якийсь бульйон коли дуже голодна, на Паску їла троха мяса. Мені не надто хочется, але маю сильне відчуття голоду.  Якийсь такий перехідний період. Почала систематично більше пити, без води почуваю себе некомфортно. Борошно змінла на житнє. Влітку хочу попробувати більше їсти свіжих овочів і фруктів, робити розгрузочні дні. 

Почала читати книжку "Радикальне прощення" Мені цікаво. Спробую застосовувати на практиці. Вчусь. Росту. 

Експериментую з котасиками, мені дуже подобається.