Любко нас з Тариком переплюнув: намалював вже дві писанки, а ми лише по одненькій. Тарик - індіанську багатоповерхівку, а я - писанку для чайників. 

Образ чайничка мене останнім часом переслідував, доки не втілила його на писанці. Уявляла себе високим таким чайничком: через широку кришечку вливається у мене Божа любов, а через тоненький носик виливається у світ. Ось така неспівмірність.  

Сьогодні Любко розповів свій сон: снилось йому, що йде він по горах, а гори у воді і піщані, і сиплються йому з-під ніг... Отаке-то.

Ото нещодавно мені думалось про чи то вміння чи то дар деяких людей нести своєю присутністю радість, коли інші ледь знайомі чи геть не знайомі не почуваються в їхній присутності незручно чи недоречно, недоладно чи ще якось недо. Захотілось теж такою бути. Так вміти.

Подражаніє (жаданіє і подорожаніє)

Останнє читане

Два дні в мами (пишу в мами, бо таки в мами то в мами :-) де смачно накормлять і можна читати книжки) не пройшли "всуху". Ковтнула "ЛСД". Легкі наркотики. а шо? на таке не підсядеш але часом можна собі дозволити. 

З Жаданом все складніше. Купила цю книжку Тарикові, і сама неочіковано для себе влипла, правда, на разі розлипла і не дочитала до кінця. Його проза для мене виявилась настільки густою і намацальною. що довелось спригнути, бо мені важко в ній стало жити, з нею жити, так жити. Бо то певний спосіб бачення, світо-бачення, думання і сприймання. Отаке. Але круто. Куди там ЛСД.

Щось мені той синій кінь... аби не скаржитись, не нити, не падати духом і в грязь ліцом фотографую гарне, ловлю миті, які варті того, аби їх зловити
.

Наша банда на колесах

"сфотографуй мене"

портрет в стилі ню

моя волохата сутність

Непередбачувана романтика

Неждано пукла лямпка у ванній, і дітиська купались при свічках :-)

Купила Меланці бомбезний стрій на Великдень і спустила пів-царства на колготки-трулі-шампуні для всього сімейства.

Щось дивне коїться з моїм вічним оптимізмом і вірою, що все йде до кращого в цьому найкращому зі світів. Наче пір'їнки втрачаю і стає так ... може то до кращого. Може то навпаки броня спадає. Відчуваю себе беззахисною. 

Сьогодні день вдався гарним. І це було таки важливо, бо кілька попередніх висмоктували всі сили, яких, здавалося, лишилося лише на денці. 

Нам вдалося розшукати бензопилу і допомогти бабці з дідом спиляти сухі гілки на грушці і два зачухані каштани на нашому подвір'ї, на пеньочках яких ми зробимо столик для діток. Посередині столика вже росте яблунька, яку ми посадили в суботу, а крім неї ще двійко бузочків, кущик дикої айви і три кущики троянд. У мене їх вже чотири, тих кущиків троянд, усі різні, і я з того шалено горда. В планах ще посіяти травичку, посадити ще деякі декоративні кущики, квітки, доформувати клумбу, пофарбувати і розмалювати, зробити шторки в альтанці, та багато в мене тих ще планів. Але без Тарика я б геть з тим не справилась. А так разом з дітлахами робимо на подвір'ї красоту. 

Мої коробочки для збору використаних батарейок діють! В обох магазинах. Це приємна несподіванка, бо мені здавалось уже, що ніц не вийшло. А воно взяло і запрацювало.
А ще неймовірно приємно робити чи купувати щось у знайомих людей, "свій до свого по своє" в дії.
Любко підкорив сьогодні своєю посмішкою перукарку, яка його стригла. І  взагалі він чудовий!

Ранок француза

Вона чудова - моя дівчинка :-)

Має вісім зубів, перфектно вилазить на стільці (тому в нас дома вони тепер лежать), вміє казати "банан" і "йдем".

Меласька - то поєднання чарівної жіночності і лінгренівської збитошності. Одним словом, бомбова суміш.

Цієї суботи я врешті попала в театр "І люди і ляльки" з Любчиком. І по дорозі не втрималась, щоб не забігти в книгарню. Отже, мої новинки. Цього разу всуціль дитячі:

1. Зірки і макові зернята (вид-во Старого Лева)

 Почну з книжки, яка нещодавно здобула нагороду Болонського ярмарку дитячої літератури. Вона незвична і незвичайна, а головне дуже добра. В усіх значеннях цього слова. І дуже голуба (тут лише в значенні колору) :-)

Аграфка рулить!

2. Володимир Рутківський. Потерчата (вид-во Богдан)

"Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися" і присвята "Песикові, про якого геть забув".

Ум... Від цієї книжки важко відірватись і водночас важко читати. Бо про дитинство в часі війни. Діймає до живого. А Рутківський - чудовий дитячий письменник.

3.Роальд Дал. ВДВ.(А-ба-ба-га-ла-ма-га)

Іван Малкович - маг і чарівник. А його видавництво - наче прекрасна музична скринька. Про нього би пасувало зняти фільм, в якому трапляються дива, а на денці сміхотливих очей чарівника колишеться сум.

Ну це я до того, що у мене є більшість книжок його видавництва :-)