Знаєте, чого мені зараз найбільше хочеться? Ні, усілякі політично-національно-партіотично-соціальні бажання, звісно, поза всілякою конкуренцією, типу: Ярослав Рущишин - губернатор львівщини, антикорупційна програма в дії, Путін геть, усі ті наші браві можновладці екс і не дуже, чиїх імен і перечислювати не хочеться за ґратами і т.д. і т.п. Тих бажань так багато, хоча до листопада місяця чи навіть до лютого я про добру половину з них навіть не здогадувалась, не те щоб вони стали для мене першими в списку подарунків від Миколая. Але я не про те.
Мені просто хочеться до книгарні. Погортати книги, взяти до рук новинки, придбати кілька собі та дітям і з відчуттям щастя піти додому. Читати, розглядати, гортати.
Останнім часом окрім УП, Insider, новин на фб, які своїм змістом теж нагадують оті попердні два сайти, зрідка хіба потішить новина про новонароджене маля, читати щось просто не лишається часу і сили. Проте маю одненьку відраду. Коли трапляється нагода насолоджуюсь густим і ні з чим для мене непорівнюваним письмом Оксани Забужко. Допалась до її листування з Ю.Шевельовим і кайфую. Якось десь натрапила на влучну назву того, що можна відчувати, коли отримуєш насолоду від хорошої літератури - "літературний оргазм". А чому б і ні?
Паралельно взялась перечитати її "Польові дослідження", які читала десь на перших курсах університету, і ні зрозуміти через брак досвіду ні оцінити сповна через той самий брак тільки вже інакшого досвіду ніяк не могла. Не певна, що і зараз можу відчути всі нюанси, але це мене і тішить, бо якби було все так просто - не було б так цікаво :-) Оце може ще й до поезії її доросту, хоча з поезією воно інакше ніж з прозою.
А з дітками сьогодні слухали диск "Віршолюбики" і раділи з Тариком як діти :-) Бо, справді, гарний проект. Раділи, що наші дітки можуть рости з такою гарною українською поезією і музикою. Сумно, правда, що таких проектів на пальцях порахувати і то одної руки, і тут знову зринають мрії, про які писала на початку.
