Радість весни в її остаточності. - сказала сьогодні Коця. Холоду вже не буде.
Надворі весна. Після заледве двох тижнів зими прийшла весна. Така дуже-дуже. Але ще не відомо чи зовсім-зовсім. Така геть непевна але від того не менш радісна. Весна - то така дивовижа, як каже Любко.
Сьогодні вдався такий повноводий день. Ми багато гуляли, Любко був в театрі, затягнув нас на льодові скульптури, які виявились геть незлецькі, трішки потеревенили з Ольцьою, Меланка чемно носилася майже п'ять годин в бондоліно. Вранці я не змогла знайти їй відповідного взуття. Взуття і Меланка - то взагалі несумісні наразі поняття.
Ввечері мене геть збентежив хлопець, якого плющило від того, що він нюхав клей. В самісінькому центрі. Він закричав і тому звернула на нього увагу, зустрілась з ним очима. Багато всього думалось опісля. Мені багато за що є дякувати Богу.
Немає коментарів:
Дописати коментар