Підстрибування на одній нозі: Обирок

Потрапити на Обирок було моєю мрією вже давненько, минулого літа точно, але Меланка ще дуже погано переносила їзду в машині а дорога далека.

До Москви ми були ближчими ніж до Львова, траса на Москву, магазини московські і відчуття себе на мапі геть інше. Тобто не було б нічого в тому особливого, якби не війна з Росією. 11 років тому я подорожувала шевченківськими місцями з дідусем, бабусею, мамою і братом. Дідуся не стало, в мене двоє діток, Андрійкові сьогодні 25. Тоді то була моя перша виправка на схід. Ми переїхали Дніпро і були в Переяславі-Хмельницькому. Мені тоді дуже хотілося в музей Сковороди, однак він був зачинений.

Дорога видалась спекотною і доволі важкою, ми старались не вмикати кондиціонер, то ж Меланка перегрілась і їй стало недобре. Вона більше схильна до перегріву ніж Любко. то ж по дорозі назад ми забили і користувались спокійно кондиціонером. І всі живі і здорові) Вранці виїхали з Тернополя. На обід зупинились в Житомирі в Любавиних батьків. То було дуже гарно, я б залюбки залишилась там надовше. Далі заїхали в Радомишль і то було розчарування, бо замок виявився не замком а паперовою фабрикою відбудованою Ольгою Богомолець. Ось на цьому останньому факті екскурсовод старанно акцентувала перші 7 хв розповіді, а далі ми просто вже не слухали))) Короче, не їдьте туди, воно того не варте. Нічку, втомлені і знервовані, ми провели на Десні поблизу м.Остер. Затусувались в ліс, Тарас на примусі зварив вечерю (примус - прикольна штука, і супер мати багато друзів, в яких є спорядження). Ми, до речі, так і не купили собі ніякого нового спорядження.

Вранці відшукали кращий захід з пісочком. І там купались до обіду, і нікуди не хотіли їхати. На Десні багато бобрів і лелек, довкола були погризені бобрами дерева.

Обирок - то для мене було щось легендарне. Подорож з табуретом, казки для Магдалени, народження Патагонії, одним словом мені хотілось познайомитись з цими людьми. Але це частково і стало випробовуванням. Бо здавалось наче щось знаєш про цих людей, але насправді не знаєш нічого. Це лише легке поверхневе торкання.

За тиждень на таборі я дивним чином відвикла від Тараса і мені було від того важко. тричі на день були заняття гри на барабанах, на які я власне й приїхала. Хоча головною метою було потрапити на Обирок) і ойойой, якось навіть досі не можу зрозуміти, чому ж мені всередині було так незатишно. Якось важко далась нам ця подорож.

короче, гарно там і всьо таке але мені було там зле. і не лише мені. всім нам. не зовсім але й не так добре, як нам буває) отаке.

Зате побували у гетьманській столиці, бо Батурин як виявився за 7 км звідти.

Дорога назад як завжди здавалась коротшою і легшою. Цього разу на ніч зупинились в Києві в Любави. Показали Любкові Дніпро, Майдан і метро. Діти дуріли в метро і тішили людей довкола.

р. Десна