Читацькі нотатки

В останній день літа личило б якось завершити із прочитаними книжками. Отже,

Ірвін Шоу "Вечір у Візантії".

Цю книжку я читала на букрідері ще на Шипоті. Книжки, прочитані з екрані лишають в мені менше спогадів. Ця про підтоптаного такого кіномитця, який приїхав на Канський фестиваль, аби щось собі ще довести. Переживає зустрічі зі старими друзями, пристрасть до молодої дівчини, розлучення із дружиною, і врешті-решт переоцінку цінностей. Книжка була цікава як занурення в атмосферу Канн фестивальних, а загалом геть для мене нетипова і я навряд чи кому б її радила для прочитання.

Люсі-Мод Монтгомері "Енн із Шелестких тополь"

Зробила приємне відкриття, що це лише четверта книжка, а, отже, попереду ще чотири - юху-у!

Енн мене зачаровує. Мені завжди хочеться затримати її прочитання надовше, однак і відірватись несила. 

Барбара Космовська "Буба"

Книжка мені спочатку зовсім не пішла, нагадувала якийсь поганенький телевізійний комедійний серіал. "Кава з кардамоном" мені однозначно сподобалась більше. Зрештою, "Бубу" я таки дочитала і отримала деяке читацьке задоволення.

Юрій Винничук "Танго смерті"

Розділ з "Оссоленіумом" - то таке пряме відсилання до Умберто Еко. Дуже якісна проза, насичена, яскрава. Просякнута Львовом. Прочитала на одному подиху.

 І ще двійко фільмів.
"Відкрий очі" Аменабара. Напряжний. Зате з Пенелопою Круз.

Коли наші діти виростуть, ми нарешті зможемо залишитися вдвох - настануть наші найкращі часи :-) Легке і приємне французьке кіно з Фанні Ардан.

І там море.

Ледь не забула про чудове кіно з чудовою Кірою Найтлі. От його дуже раджу. Таке дуже ранньоосіннє і
тепле. 

Останній день літа. Мені чомусь вже захотілось додому. І очі шукають звичних знаків осені. 

Black and white

Велика мандрівка до моря

Перше купання в морі розвіяло усю втому від довгої дороги. Болгарія закохує. Череп’яні дахи, м’які обриси гір, звивиста дорога, скельки.

За нашим вікном достигають гранати та інжир. Тут навіть мислиться якось інакше. Мені важко повірити, що востаннє була на морі чотири роки тому, з крихітним Любком в животику.

Ми заїхали, як сміється Тарик, майже на край світу. Наше село останнє. Тут немає (чи майже немає) пафосних готелів і тих, хто шукає дискотек і шопінгу. Зовсім недалечко турецький кордон. Ми вирішили не їхати в Стамбул, та всяке може бути J Може, заскучимо за дорогою і гайнемо подивитись це місто-посерединці, місто-мостик.

З погодою в дорозі нам пощастило. Чернівці і Румунія видалися хмарними. Чернівці подарували два затишних дворики. В Румунії люблять троянди J А Болгарія дуже сімейна і затишна. І я геть не здогадувалась, що така красива.

До останньої миті мені не вирілось, що ми поїдемо. Море і перспектива такого довгого відпочинку здавались мені примарними. А тепер ми тут J

по краплині видушую із себе егоїстку. груди давати доні не хочу, шити-прасувати-прибирати не хочу, хочу кіно і книжку. накриває хвилями. то я покладиста і пухнаста, то зубата й агресивна, краще не підходити. а ще страшенно переживаю за дорогу. Меланка в кріселці витримує півгодини. а як нам завтра візи не дадуть? Буде нам по заслузі за нашу нерішучість і страхи. 

О-о-о-о, то моє море

 - Меланка маленька, вона біля мамусі близенько, Любчик теж поплив до мамусі.
- Зачекай, дочепимо мамусі ще блискіток, а то вона троха лиса.
- Добре, тоді Любчик поплив до татка. Мамусь, правда, нам так добре всім разом плавати?

Правда, сину :-)

Приємнощі

 Пошила для Меласі лялю. Мелася не зацінила

Люпо і Ляла (на Меланчиній мові)

Меланка доволі багато говорить і повторює. Моє улюблене: "кета"- цукерка. Тембр голосу у неї далі хрипкий зі зриванням на виско-писк і жалісливі нотки. Верхні ікла такі вже величенькі, вже прорізаються нижні