Black and white

Велика мандрівка до моря

Перше купання в морі розвіяло усю втому від довгої дороги. Болгарія закохує. Череп’яні дахи, м’які обриси гір, звивиста дорога, скельки.

За нашим вікном достигають гранати та інжир. Тут навіть мислиться якось інакше. Мені важко повірити, що востаннє була на морі чотири роки тому, з крихітним Любком в животику.

Ми заїхали, як сміється Тарик, майже на край світу. Наше село останнє. Тут немає (чи майже немає) пафосних готелів і тих, хто шукає дискотек і шопінгу. Зовсім недалечко турецький кордон. Ми вирішили не їхати в Стамбул, та всяке може бути J Може, заскучимо за дорогою і гайнемо подивитись це місто-посерединці, місто-мостик.

З погодою в дорозі нам пощастило. Чернівці і Румунія видалися хмарними. Чернівці подарували два затишних дворики. В Румунії люблять троянди J А Болгарія дуже сімейна і затишна. І я геть не здогадувалась, що така красива.

До останньої миті мені не вирілось, що ми поїдемо. Море і перспектива такого довгого відпочинку здавались мені примарними. А тепер ми тут J

по краплині видушую із себе егоїстку. груди давати доні не хочу, шити-прасувати-прибирати не хочу, хочу кіно і книжку. накриває хвилями. то я покладиста і пухнаста, то зубата й агресивна, краще не підходити. а ще страшенно переживаю за дорогу. Меланка в кріселці витримує півгодини. а як нам завтра візи не дадуть? Буде нам по заслузі за нашу нерішучість і страхи. 

О-о-о-о, то моє море

 - Меланка маленька, вона біля мамусі близенько, Любчик теж поплив до мамусі.
- Зачекай, дочепимо мамусі ще блискіток, а то вона троха лиса.
- Добре, тоді Любчик поплив до татка. Мамусь, правда, нам так добре всім разом плавати?

Правда, сину :-)

Приємнощі

 Пошила для Меласі лялю. Мелася не зацінила

Люпо і Ляла (на Меланчиній мові)

Меланка доволі багато говорить і повторює. Моє улюблене: "кета"- цукерка. Тембр голосу у неї далі хрипкий зі зриванням на виско-писк і жалісливі нотки. Верхні ікла такі вже величенькі, вже прорізаються нижні

Дитяча картинна галерея

Вчора відносила книги для бібліотеки на схід в книгарню "Є" і не втрималася, аби не придбати кілька книжечок."Кілька" :-)

Хочу познайомити із  серією чудових книжечок для діток, які видаються в Харкові.

Серія називається "Дитяча картинна галерея". Ілюстраціями до цих книг є картини художників, до яких пишуть невеличкі оповіді-казки письменники. Крім того, є ще книжечки-розмальовки, де ці картини можна спробувати розмалювати. Книжечки неймовірні гарні і добрі, такі якісь справжні і кожна особлива. І їх вийшло вже багатенько, то ж кожен може вибрати собі до смаку. А ще колись я навіть натрапляла на наклейки з цієї серії. 

Книжечки для діток 3-5 років.

До речі, ці книжечки підказують як можна бавитись з  дітьми за мотивами книжок чи картин.

А ось тут можна знайти книжечки цієї серії.

В мене був жахливий приступ жалощів до себе. Жахливий тим, що навіть знаючи, що не варто псути собі (а разом з тим і людям поруч) життя, ніц не могла з тим вдіяти. З того всього я переглянула три (!) кінофільми з позначкою "для сімейного перегляду про любов". В школі я обкладалась журналами і залазила під коц. Журнали тепер на мене мають хіба блювотно-нудотну дію. А от фільми ще підходять. 

Сьогодні аби геть зцілитись взяла листування Забужко-Шевельов. 

"Східний вітер" - гарна історія по бунтарську дівчину-підлітку і такого ж коня. Ну і всілякі там родинно-сімейні перипетії на фоні. Два інші фільми дуже схожі. Один про маму і доньку, які помінялись тілами для того, щоб порозумітись, а другий про чоловіка-невдаху (на його власний погляд), якому знову стає 17, він йде в школу, де вчаться його діти. Все так чудово-різнокольорово, і в кінці геппі енд.

А якщо говорити про справжнє, то в п'ятницю ввечері подивилась фільм Бернардо Бертолуччі "The sheltering sky". Неймовірно гарне кіно. І геть незрозуміле. Можна крутити в різні боки і думати, що завгодно, залежно від свого досвіду і куту зору. Ось таке приблизно в мене буває відчуття і в реальному житті.