Запам'яталось мені, що кожного року потрібно повертатись до місця, в якому вже бував та в якомусь новому. Обирок - щось нове. Язлівець - повернення. Четверте.
З нашого вікна відкривався неймовірно гарний вид. Багато-багато лісу, троянди, маленькі курята, каченята та морські свинки.
Я вперше була з дітьми разом так довго без Тараса. Ще й лайфу там не було. Перші дві ночі снилися страшні сни. Ковбасило ще й через їжу. Виявилось, що мені таки комфортніше готувати аніж їсти кимось приготований олівє з майонезом і ковбасу. Але потім попустило і стало навіть весело) Жартувала, що то певно мій тато начаклував, аби крім мяса та ковбаса ніц не було і мені таки довелось їх їсти.
Зїздили в Червоногород на водоспад.А по дорозі заскочили в Бучач. Ще такі дві маленькі зреалізовані мрії-локації.
ну і було насправді багато приємнощів: чудові імпрези щовечора, хороші люди, ярмарка і метелики, гра в таємного друга (колись я дуже любила в це бавитись). Направду гарна програма та залюблені у дітей інструктори. А мої діти здавались мені найкращими та й я - незлецькою мамою.
Дуже раділа своєму дню народженню. Чекала Тарика. І хороше було розділити спечені мамою пляцки зі стількома людьми. І навіть кавун був наступного дня. Як без кавуна) А що телефон не тягнув, то навіть краще.
Мильна гірка
"кицінька"
Любко дорослішає. Прапор України на щоці, браслетик і тату на руці і щось пише в купленому за зароблені гроші на лісовому ярмарку блокноті
Чимось мене пер це фото. А вкінці ватри ми спостерігали за молодою совою, яка вчилася недалеко від нас літати
Меланка отримала подаруночок
Ось такі ми
А такі ми були рік тому в тому ж місці)
Немає коментарів:
Дописати коментар