День Незалежності

Яворівщина. Хутори Стави та Середній Горб. с. Страдч. "То найцінніший подарунок" - сказав Любко вийшовши на пагорб, коли перед нами відкрився краєвид. 

Лісінь. Збираючи яблука. Чекаючи на горішки. Наминаючи ожину. Перемагаючи безліч драконів.

Любко: - Мамо, а нащо ти губи червоним малюєш? Тепер ти не мама а жінка?
Меланка: - Я принцеса і хочу на коні їхати з принцом.

wow-моменти, як каже Надійка Гербіш, нашого сьогодні. (це значить, що в житті все далеко не постійно wow, і для того wow треба добряче попрацювати, щоб воно було)

 Зі вже старішого
Любко в туалеті, Меланка під дверима
Л: - ти каката
М - (обурено) - я на каката!
Л - ти каката
М - я не каката!
Л - і я не каката
М - я не каката і ти не каката
Л - я Любко, а ти хто?
М - я Миланка
Л - Биланка чи Миланка?
- МИЛАНКА!
Тролити сестру - улюблена заняття Любка

А то сьогодні
Любко малює акварелями. церкву в погану погоду. Меланка малює гуашами. Густо кладе фарбу, що вона виходить рельєфною. Любко підходить, дивиться на Меланчин малюнок. "Ух ти, в тебе так як масляними. Навчи мене так малювати." - Меланка киває "Я навчу".

Сваряться-миряться. Живемо-любимо

Сьогодні Любко підняв тему кінця світу та страшного суду. Його вже цікавлять екзистенційні теми. А Меланці наразі важливо, щоб ми були поруч і її голубили. 

Підстригли їх вчора. Такі гарні голівоньки.

Що подарувати на хрестини або книжечки найменшеньким

В моєї подруги скоро народиться малятко і з цієї нагоди буде маленька вечірка. Даруватимемо дитячі книжечки. Гарна ідея - подумала я. А що мене окрім того попросили порадити як маму-книголюба і книгомана якісь хороші книжечки, то я вже вирішила зробити це солідно і щоби всі могли з цього скористати.

Отож, мій маленький список книжечок для малюків, випробуваний на моїх дітлахах та мені, який не претендує на вичерпність чи всеохопність але може стати гарною підказкою :-)

1. М'якенькі книжки

Книжечки із тканини та відкривними елементами видавництва "Кашалот"

Ми маємо книжечку про ангела-охоронця "Він завжди зі мною" і дітки її дуже люблять. Книжечки естетичні і безпечні для малюків.

ну і "я люблю татка" така мімімі :-)

2. Книжки-пампушки (вид-во "Розумна дитина")

Ці книжечки мають поміж сторінок щось таке схоже на туристиний килимок, що робить їх пухкенькими.

"Чемне кошеня" можу цитувати навіть вночі, то ж скільки разів ми її читали можете здогадатись)

3. Книжки-картонки

Ці дві книжечки мого улюбленого "Видавництва Старого Лева" ("А-ба-ба-га-ла-ма-га" теж улюблене, але старий лев остfннім часом просто б'є рекорди у виданні мега крутих книжок і не лише для діток)

"Абетка" - то такий "маст хев" кожної дитячої бібліотеки, навіть найменшенької, це вже класика.

А це миле поросятко полюбиться і хлопчикам і дівчаткам. Дуже хороша книжечка з мінімум тексту і з простими та гарними ілюстраціями.

4. Вірші
Маленьким діткам легше сприймати римований текст, недаремно усілякі потішки-забавлянки римовані а казки для найменших мають повторювані елементи.

"Улюблені вірші" абабигаламаги - то краса неймовірна, зачитана-перечитана, знана напам'ять і цитована за кожної нагоди.

"М'яке та пухнасте" - бешкетні та веселі віршики Івана Андрусяка з дещо дивними на перший погляд акварельними ілюстраціями, які проте нам дуже полюбились. Видавництво "Грані-Т"

"Баламутинки" та "Зайці в полі варять борщ" - гарні і добрі вірші (ВСЛ)

5. Історії з ілюстраціями

Якщо ви хочете, аби ваші дітки росли добрими, чуйними та з відчуттям прекрасного, тоді читайте їм ці книжки.Варіанти трішки на виріст, для 2 рочків і більше.

Неймовірні акварельні ілюстрації малює литовська письменниця Сігуте Ах. Українською вийшло дві її книжечки

З новенького, яке ще в руках не тримала але хочу. Для діток про митрополита Андрея Шептицького. Від "Аграфки" та "ВСЛ". Точно варте вашої уваги.

Книжка - то гарний подарунок і капіталовкладення. Набагато краще, аніж пластикові іграшки, які невдовзі стануть сміттям, яке розкладатиметься сотні років.

Якщо кому треба щось порадити по книжечках - звертайтесь. Залюбки допоможу, і не лише із дитячими книжками) Крім того, можна зробити приємність вашим рідним та дорогим людям та відправити їй подарунок - виріб від CoTasi та книжечку в гарному упакуванні у будь-яку точку України.

довкола так багато жорстокості. вона просто затоплює. людська жорстокість і ненависть. які заповнюють пустку, де могла б бути любов. свідомо витворюю довкола себе кокон любові, добра, краси. але ж 5-місяне немовля поранене в живіт... хочу відчувати біль і плакати. але не хочу ненавидіти. вірю в любов. що ще залишається?..

Найкращою нашою мандрівка цього літа стала незапланована)) Тішусь, що Оксана попросила Тараса прочитати гутірку на Говерлі і ми потріпили у Вигоду. І провели чудові чотири дні на ріці. Готуючи їжу на вогні, набираючи воду зі струмка та цілими днями купаючись у чистій гірській річці. Всього лише чотири дні - зате яких. І жодного фото. Лише світлини у серці. найдорожчих мені людей. Коли від любові і ніжності хочеться плакати.

А тепер ми знову в місті. і я вчуся. бути тут і тепер. Любити сильно-сильно. 

Сьогодні діти вирубалися по дорозі додлму в машині о восьмій. Находилися-намандрувалися-налазилися ого-го. 2 години в Маленькій скандинавії, пів години на майданчику, півцентру, купа розмов, трамваїв, розповідей. не поспішала і підлаштовувалась до їхнього темпу. і в нас вийшов повний фен-шуй. а в Маленькій скандинавії вже така лісінь. і листя шурхотить. і мені подобаютьмя мої кучерики і загорілі ноги в кедах. а тепер зелений чай і добра музика на балконі і ще трішки кутасиків. день дооовгий :-)))

В нас з'явився маленький зелений друг - соковижималка

День почався з квітів і цілої купи фруктів та овочів

Винирнула на позитивну хвилю)

В суботу проводжали сонце на Лисій Горі. У Львові мало людей і багато місця. Спека втомлює дітей і нас разом з ними. Вони перестали вдень спати і такі як гедзі. Улюблене моє зараз заняття, то гойдатися пізнім вечером на кріслі-гамаку на балконі та дивитись "Дівчат Гілмор". 

В неділю відсвяткували в сімейному колі Андрійкове день народження і перейшлись нічним Стрийським парком. а найголовніше - вивезли цілісінький багажник посортованого сміття з хати. і навіть не видно, ото за 6 з хвостиком років набралося. звільняємо простір для чогось нового. 

Наступного року хочу з Тариком у Францію і всім разом на моооре, надовго)

думала я. що ми вже завязали з гв, але таки ні) Меланка так жалісливо розповідаоа мені в ліжку, що молочко з горнятка їй не смакує а в мами таке смачне) як було не пожаліти доню. 

акторка ще та моя Меланка. Чудова маленька жінка

Обирок

Потрапити на Обирок було моєю мрією вже давненько, минулого літа точно, але Меланка ще дуже погано переносила їзду в машині а дорога далека.

До Москви ми були ближчими ніж до Львова, траса на Москву, магазини московські і відчуття себе на мапі геть інше. Тобто не було б нічого в тому особливого, якби не війна з Росією. 11 років тому я подорожувала шевченківськими місцями з дідусем, бабусею, мамою і братом. Дідуся не стало, в мене двоє діток, Андрійкові сьогодні 25. Тоді то була моя перша виправка на схід. Ми переїхали Дніпро і були в Переяславі-Хмельницькому. Мені тоді дуже хотілося в музей Сковороди, однак він був зачинений.

Дорога видалась спекотною і доволі важкою, ми старались не вмикати кондиціонер, то ж Меланка перегрілась і їй стало недобре. Вона більше схильна до перегріву ніж Любко. то ж по дорозі назад ми забили і користувались спокійно кондиціонером. І всі живі і здорові) Вранці виїхали з Тернополя. На обід зупинились в Житомирі в Любавиних батьків. То було дуже гарно, я б залюбки залишилась там надовше. Далі заїхали в Радомишль і то було розчарування, бо замок виявився не замком а паперовою фабрикою відбудованою Ольгою Богомолець. Ось на цьому останньому факті екскурсовод старанно акцентувала  перші 7 хв розповіді, а далі ми просто вже не слухали))) Короче, не їдьте туди, воно того не варте. Нічку, втомлені і знервовані, ми провели на Десні поблизу м.Остер. Затусувались в ліс, Тарас на примусі зварив вечерю (примус - прикольна штука, і супер мати багато друзів, в яких є спорядження). Ми, до речі, так і не купили собі ніякого нового спорядження. 

Вранці відшукали кращий захід з пісочком. І там купались до обіду, і нікуди не хотіли їхати. На Десні багато бобрів і лелек, довкола були погризені бобрами дерева. 

Обирок - то для мене було щось легендарне. Подорож з табуретом, казки для Магдалени, народження Патагонії, одним словом мені хотілось познайомитись з цими людьми. Але це частково і стало випробовуванням. Бо здавалось наче щось знаєш про цих людей, але насправді не знаєш нічого. Це лише легке поверхневе торкання.

За тиждень на таборі я дивним чином відвикла від Тараса і мені було від того важко. тричі на день були заняття гри на барабанах, на які я власне й приїхала. Хоча головною метою було потрапити на Обирок) і ойойой, якось навіть досі не можу зрозуміти, чому ж мені всередині було так незатишно. Якось важко далась нам ця подорож. 

короче, гарно там і всьо таке але мені було там зле. і не лише мені. всім нам. не зовсім але й не так добре, як нам буває) отаке.

Зате побували у гетьманській столиці, бо Батурин як виявився за 7 км звідти.

Дорога назад як завжди здавалась коротшою і легшою. Цього разу на ніч зупинились в Києві в Любави. Показали Любкові Дніпро, Майдан і метро. Діти дуріли в метро і тішили людей довкола.

р. Десна

на Десні дуже гарно. може, треба було забити і там лишитись на тиждень? ;-)

Росте багато ось таких квітів

Меланчина кіцінька. Спочатку я дивувалась, де вона таке слово почула, а потім зозуміла, що це ж я сама її так і називаю часом)

Маленьке але глибоке лісове озеро, яке нас лікувало від спеки. а була вона ух

Язлівець. сімейний табір

Запам'яталось мені, що кожного року потрібно повертатись до місця, в якому вже бував та  в якомусь новому. Обирок - щось нове. Язлівець - повернення. Четверте.

З нашого вікна відкривався неймовірно гарний вид. Багато-багато лісу, троянди, маленькі курята, каченята та морські свинки.

Я вперше була з дітьми разом так довго без Тараса. Ще й лайфу там не було. Перші дві ночі снилися страшні сни. Ковбасило ще й через їжу. Виявилось, що мені таки комфортніше готувати аніж їсти кимось приготований олівє з майонезом і ковбасу. Але потім попустило і стало навіть весело) Жартувала, що то певно мій тато начаклував, аби крім мяса та ковбаса ніц не було і мені таки довелось їх їсти. 

Зїздили в Червоногород на водоспад.А по дорозі заскочили в Бучач. Ще такі дві маленькі зреалізовані мрії-локації.

ну і було насправді багато приємнощів: чудові імпрези щовечора, хороші люди, ярмарка і метелики, гра в таємного друга (колись я дуже любила в це бавитись). Направду гарна програма та залюблені у дітей інструктори. А мої діти здавались мені найкращими та й я - незлецькою мамою.

Дуже раділа своєму дню народженню. Чекала Тарика. І хороше було розділити спечені мамою пляцки зі стількома людьми. І навіть кавун був наступного дня. Як без кавуна) А що телефон не тягнув, то навіть краще.

 Мильна гірка

"кицінька"

 Любко дорослішає. Прапор України на щоці, браслетик і тату на руці і щось пише в купленому за зароблені гроші на лісовому ярмарку блокноті

Чимось мене пер це фото. А вкінці ватри ми спостерігали за молодою совою, яка вчилася недалеко від нас літати

 Любко - хорунжий на закритті

Меланка отримала подаруночок

 Ось такі ми

А такі ми були рік тому в тому ж місці)