Велика мандрівка до моря

Перше купання в морі розвіяло усю втому від довгої дороги. Болгарія закохує. Череп’яні дахи, м’які обриси гір, звивиста дорога, скельки.

За нашим вікном достигають гранати та інжир. Тут навіть мислиться якось інакше. Мені важко повірити, що востаннє була на морі чотири роки тому, з крихітним Любком в животику.

Ми заїхали, як сміється Тарик, майже на край світу. Наше село останнє. Тут немає (чи майже немає) пафосних готелів і тих, хто шукає дискотек і шопінгу. Зовсім недалечко турецький кордон. Ми вирішили не їхати в Стамбул, та всяке може бути J Може, заскучимо за дорогою і гайнемо подивитись це місто-посерединці, місто-мостик.

З погодою в дорозі нам пощастило. Чернівці і Румунія видалися хмарними. Чернівці подарували два затишних дворики. В Румунії люблять троянди J А Болгарія дуже сімейна і затишна. І я геть не здогадувалась, що така красива.

До останньої миті мені не вирілось, що ми поїдемо. Море і перспектива такого довгого відпочинку здавались мені примарними. А тепер ми тут J