З поезією значно інтимніше ніж з прозою. Вона або твоя або ні. ЇЇ не проковтнеш за раз, нею слід смакувати як добрим вином. Проза - вона як їжа, а поезія - вода чи вино.

Поезії Галини Крук я чула не раз на книжковому форумі. Але на слух якось їх не сприйняла, або просто вони були тоді ще не моїми. А в її збірку "Співіснування" закохалась.

сентиментальна історія: він любить її, а вона – його
і це так незвично у світі, далекому від симетрії
острів посеред моря, а моря того – огого
хвилі їм лижуть руки і рукави нею плетених свeтрів.

що робити з любов'ю, коли вона заходить в зеніт
двоє дорослих людей зі своїми мухами й левами.
жоден із нас не острів, а цілий загублений світ,
із кручами та покрученими 
на прибережних пісках деревами.

все що не кинеш у воду, з часом піде на дно – 
віри гірчичне зерно, глузду камінь наріжний
а любов – іде по воді, їй одне в голові: 
він вона воно
і бог її – ніжність

"ФІЛЬТРУЙ БАЗАР, ПОЕЗІЄ..."

ось уже стільки років шукаєш слова,
яке пасувало б для цієї в тобі діри
для цих пустирів з котлованами,
порожніми до пори
для цих бур'янів,
що глушать недоглянуті голоси дітвори
для цих тіток,
що істерично викрикують комусь:
"ще мені тут поговори!"
для цього хлопчика з ДЦП,
що знуджено дивиться на усе це згори

а слово ніяк не знаходиться,
нема таких слів, нема таких рим
залізобетонні конструкції совка у підкірці –
не ножичком поверх кори.
бо що ти можеш їм протиставити –
проти їхніх ракових біломорів і прим,
проти їхніх жінок,
що пройшли пергідроль і шкрябанки,
рим і крим,
проти їхнього життєвого досвіду в цій дірі постаріти,
а точніше - народитися відразу старим

так що - фільтруй базар, поезіє, накладай грим


А ось із Іриною Старовойт у мене не склалось... :-)
Можливо, якось іншим разом. Або не в цьому житті.