Хрущ б'ється об нашу шибу
На ялині звили гніздо голуби

Друзі виросли і мовчать про важливе

вчуся дихати. вкотре.
оголяються грані
це шліфовка на пробу
від найкращого Майстра

Неділя

Без фотошопу

Нестору вже 5

татко-хіппі

сьогодні Любко натягав резинку на голову і бавився в хіппі

Це фото мені страшенно подобається: діагональна композиція, синь і теракота, безлад речей і лад у душі, яблуко як центр

Великоднє

Програму-мінімум на сьогодні виконано :-) В басейні поплавали, на хенді затарились, на гараж-сейлі від ВСЛ купили чудові книжечки, поласували смачненьким, повалялись з дітиськами на травичці. 

Мені страшенно важко написати в електронній формі довгого дописа, хоч бери і пиши на папері, а потім перенось то сюди. Всі думки тікають і розбігаються.

Крім того, часу на те, щоб сісти і зосередитись, зараз дуже поменшало. Він зараз увесь для дітисьок. Тому неймовірно тішуся тому, що ходжу на йогу. По дорозі назад маю троха часу на читання. Хоча навіть на йозі важко відключити голову від домашніх справ. Для натхнення на свою щоденну працю читаю жж Мірти Гроффман. Поповнюю свої ресурси любові і терпіння, прощення собі. Вибір любові - найголовніше рішення. Залежне від дня, я можу часом кілька а часом і десятки разів казати собі "я не можу, я погана мама, в мене нічого не виходить" але після того одразу ж збиратись і заперечувати "Бог зробив мене мамою, він дав мені цих дітей, я найкраща мама для них, і я все зможу". Це як багато разів падати і підніматися, падати і підніматися. Кожного разу знаходити в собі сили, аби посміхнутися, не розгніватися, помічати малюнок, а не розквацяні фарби довкола, тішитись тим, що Меланка їсть ложкою, а не перейматись, що майже увесь борщ опиняється де завгодно але не в Меланці: на Меланці, на підлозі, на столі, на мені :-) Кожен день - то маленький виклик собі. І ці уроки любові даються мені нелегко. Напевно, мені легше було в вивчити іноземну мову чи зорганізувати акцію. 

Нещодавно Тарик розповідав в книгарні "Є" про кохаузінг. Ця ідея залишається для нас дуже привабливою. Однак ми зрозуміли, що маємо високі вихідні позиції, так би мовити, і відповідно, високі вимоги. Мені останнім часом страшенно мріється про сад, про дерева, посаджені нами, за ростом яких спостерігаєш з року в рік. Львів - це місто, яке тримає. Від нього важко відмовитись, до нього хочеться повертатись. Водночас мені мріється про життя не на третьому поверсі, коли можна будь-коли вийти в двір, про майстерню на подвір'ї, про людей поруч, про багато дітей своїх і чужих, які можуть собі вільно бігати. Ідея дозріває як яблуко.

Майже 11 років тому на цьому місці я розповідала дівчатам, що нащо мені ті хлопці, мені і так добре, а потім стрибала через купальське багаття, а ото тепер з тим, з ким стрибала, приїхала туди вдруге з двома нашими дітками :-) Наша друга весняна мандрівочка у с.Тишівниця, на р.Стрий, куди ми вибралися завдяки і разом з Наталею і Марком. Фото ми не робили, бо залишили фотоапарат у батьків, але воно і на краще, часом гарне слід залишати і поза кадром теж.

Вкотре тішуся, що в нас є Ярослав Васильович, з яким можна поговорити і про кандидати в президенти, і про висипку на коліні і про кама-сутру. Сказав, що по тому, як дитина смокче грудь можна визначити її майбутнє уподобання у любощах. Сміємося, що тре Меланку вже на камеру знімати для майбутньому чоловіку. Вона таке витворяє :-)

Вчора на дитячому майданчику зустріла свого друга дитинства, свого найпершого друга. Він гуляв зі своєю племінницею, я - зі своїми двома дітьми. Я його впізнала одразу, він мене лише тоді, коли сказала, хто я. Перекинулись слівцем, посміхнулись один одному, побажали гарних свят. Я була рада його побачити і почувала себе водночас ніяково. На язику постійно крутились якісь слова, щось на кшталт:  "Мені дуже подобалось з тобою гратись".

Чи не найулюбленішою моєю казкою в дитинстві була казка про Пітера Пена. Він мені нагадав Пітера: забіяку, товариша, що наче виріс наче і ні, і з подивом і недовірою дивиться на Венді з дітьми. А Меланка ще й на мене схожа. 

"Мамонт"

Цей фільм став чудовою ілюстрацію моїм роздумам про час, що ми є з нашими дітьми, час на роботу, про гроші великі, малі і мізерні, оплату праці. Ще один пазлик склався. 

Гарна кінематографічна робота. Люблю такі фільми. Вони відповідають на мої запитання, ставлять нові, показують інший кут зору, з ними можна вести діалог.

Мій вибір - бути з сім'єю. Я зараз цього потребую. Цього зараз потребують діти. Разом нам затишно і добре. І я справді вдячна Богові за те, що маю. А як воно буде далі? Далі буде далі. 

До речі, французькою звучання назви фільму мені подобається набагато більше. Мені завжди подобалося це слово "mammouth". Мамонтові воно пасує більше :-)

Кольори на щодень

Я неймовірна щаслива людина. Тільки щодня собі про це треба нагадувати, бажано кілька разів :-) До мене повернулось відчуття легкості. Звичайно, не у повному обсязі, важко бути спокійною мов удав, коли "Путін - ..йло" таке творить. 

Страсний тиждень для мене цьогоріч справді особливий. Відновила свої заняття з йоги. Прийняла рішення наразі відмовитись від Любкових занять у художній школі - ходитимемо всією сім'єю на плавання. Поприбирали вдома, і якимось дивним чином почало все прояснятись в голові. От і священик на сповіді сказав мені: "Аби відчувати спокій, слід мати час на себе". То ж я пішла на йогу, дивилась фільм разом з дітьми (для себе), не переймаючись, що ми зараз не гуляєм, не майструєм чи ще чогось не робимо для них. Усміхнена і радісна мама - неабиякий бонус. 

Погода зараз теж відповідна - дощикосонце і велика жовта повня.

Мрію про нові книжечки від Старого Лева, Дитячий фестиваль, читаю про хіппі у Львові.

трусоклава з полуничкою

художня студія в домашніх умовах

мама дивиться фільм

Любко нас з Тариком переплюнув: намалював вже дві писанки, а ми лише по одненькій. Тарик - індіанську багатоповерхівку, а я - писанку для чайників. 

Образ чайничка мене останнім часом переслідував, доки не втілила його на писанці. Уявляла себе високим таким чайничком: через широку кришечку вливається у мене Божа любов, а через тоненький носик виливається у світ. Ось така неспівмірність.  

Сьогодні Любко розповів свій сон: снилось йому, що йде він по горах, а гори у воді і піщані, і сиплються йому з-під ніг... Отаке-то.

Ото нещодавно мені думалось про чи то вміння чи то дар деяких людей нести своєю присутністю радість, коли інші ледь знайомі чи геть не знайомі не почуваються в їхній присутності незручно чи недоречно, недоладно чи ще якось недо. Захотілось теж такою бути. Так вміти.

Подражаніє (жаданіє і подорожаніє)

Останнє читане

Два дні в мами (пишу в мами, бо таки в мами то в мами :-) де смачно накормлять і можна читати книжки) не пройшли "всуху". Ковтнула "ЛСД". Легкі наркотики. а шо? на таке не підсядеш але часом можна собі дозволити. 

З Жаданом все складніше. Купила цю книжку Тарикові, і сама неочіковано для себе влипла, правда, на разі розлипла і не дочитала до кінця. Його проза для мене виявилась настільки густою і намацальною. що довелось спригнути, бо мені важко в ній стало жити, з нею жити, так жити. Бо то певний спосіб бачення, світо-бачення, думання і сприймання. Отаке. Але круто. Куди там ЛСД.

Щось мені той синій кінь... аби не скаржитись, не нити, не падати духом і в грязь ліцом фотографую гарне, ловлю миті, які варті того, аби їх зловити
.

Наша банда на колесах

"сфотографуй мене"

портрет в стилі ню

моя волохата сутність

Непередбачувана романтика

Неждано пукла лямпка у ванній, і дітиська купались при свічках :-)

Купила Меланці бомбезний стрій на Великдень і спустила пів-царства на колготки-трулі-шампуні для всього сімейства.

Щось дивне коїться з моїм вічним оптимізмом і вірою, що все йде до кращого в цьому найкращому зі світів. Наче пір'їнки втрачаю і стає так ... може то до кращого. Може то навпаки броня спадає. Відчуваю себе беззахисною. 

Сьогодні день вдався гарним. І це було таки важливо, бо кілька попередніх висмоктували всі сили, яких, здавалося, лишилося лише на денці. 

Нам вдалося розшукати бензопилу і допомогти бабці з дідом спиляти сухі гілки на грушці і два зачухані каштани на нашому подвір'ї, на пеньочках яких ми зробимо столик для діток. Посередині столика вже росте яблунька, яку ми посадили в суботу, а крім неї ще двійко бузочків, кущик дикої айви і три кущики троянд. У мене їх вже чотири, тих кущиків троянд, усі різні, і я з того шалено горда. В планах ще посіяти травичку, посадити ще деякі декоративні кущики, квітки, доформувати клумбу, пофарбувати і розмалювати, зробити шторки в альтанці, та багато в мене тих ще планів. Але без Тарика я б геть з тим не справилась. А так разом з дітлахами робимо на подвір'ї красоту. 

Мої коробочки для збору використаних батарейок діють! В обох магазинах. Це приємна несподіванка, бо мені здавалось уже, що ніц не вийшло. А воно взяло і запрацювало.
А ще неймовірно приємно робити чи купувати щось у знайомих людей, "свій до свого по своє" в дії.
Любко підкорив сьогодні своєю посмішкою перукарку, яка його стригла. І  взагалі він чудовий!

Ранок француза

Вона чудова - моя дівчинка :-)

Має вісім зубів, перфектно вилазить на стільці (тому в нас дома вони тепер лежать), вміє казати "банан" і "йдем".

Меласька - то поєднання чарівної жіночності і лінгренівської збитошності. Одним словом, бомбова суміш.

Цієї суботи я врешті попала в театр "І люди і ляльки" з Любчиком. І по дорозі не втрималась, щоб не забігти в книгарню. Отже, мої новинки. Цього разу всуціль дитячі:

1. Зірки і макові зернята (вид-во Старого Лева)

 Почну з книжки, яка нещодавно здобула нагороду Болонського ярмарку дитячої літератури. Вона незвична і незвичайна, а головне дуже добра. В усіх значеннях цього слова. І дуже голуба (тут лише в значенні колору) :-)

Аграфка рулить!

2. Володимир Рутківський. Потерчата (вид-во Богдан)

"Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися" і присвята "Песикові, про якого геть забув".

Ум... Від цієї книжки важко відірватись і водночас важко читати. Бо про дитинство в часі війни. Діймає до живого. А Рутківський - чудовий дитячий письменник.

3.Роальд Дал. ВДВ.(А-ба-ба-га-ла-ма-га)

Іван Малкович - маг і чарівник. А його видавництво - наче прекрасна музична скринька. Про нього би пасувало зняти фільм, в якому трапляються дива, а на денці сміхотливих очей чарівника колишеться сум.

Ну це я до того, що у мене є більшість книжок його видавництва :-)